6-7 листопада у 1941 році на Рівненщині сталася одна з найстрашніших трагедій — масова страта євреїв в урочищі Сосонки неподалік Рівного. За різними джерелами, в ті дні тут гітлерівцями було знищено від 17,5 до 21 тисячі євреїв.

 

Гетто у Рівному.

 

Скорботний меморіал в урочищі Сосонки поблизу Рівного.

5 листопада 1941 року в Рівному були розклеєні накази про те, що особи єврейської національності, які не мають спеціального посвідчення з місця роботи, разом із родинами зобов’язані з’явитися наступного дня о 6-й ранку до площі на Грабнику. Очевидці згадують, що людям дозволялося взяти з собою харчів на три дні, речі першої необхідності, тому більшість із них не здогадувалися, що йдуть на смерть, а сподівалися, що їх відправляють до табору.
...Йшов мокрий сніг, віяв пронизливий вітер, але скрізь негоду тисячі людей йшли з усіх кінців міста до площі. Нікого, крім євреїв, на вулицях не було, оскільки наказом гебітскомісара в місті оголосили надзвичайний стан, було заборонено з’являтися на вулицях людям неєврейської національності.
Ось як згадувала події того дня рівнянка Соломона Гешелевна Кусман:
«Ранок 6 листопада був похмурим. Під мокрим снігопадом почали збиратися люди. Старих, калік і дітей родичі вели попід руки. Матері на руках несли немовлят. З лікарень і клінік на ношах везли важкохворих. Сюди привели навіть жінку, яка народила в цю ніч дитину. Тисячі людей зібралися на площі. О десятій годині ранку вона була оточена німецькою жандармерією. Всім присутнім було наказано залишити свої речі. Центральними вулицями нескінченним потоком йшли люди. У натовпі у білому халаті йшов відомий хірург Коган. Фашисти забрали його прямо з операційної. Він був не один, поруч з ним йшли лікарі Натензон, Песле, Орловська і багато інших».
Коли люди дісталися Сосонок, їх групами почали виводити з натовпу й підводити до викопаних ям. Примушували роздягатись і вже голими йти по колодах, які були перекинуті через яму. Коли партія людей йшла по колоді, лунала черга з кулемета, і люди падали прямо в яму. Практикували й інші способи вбивства — людей примушували підходити до ям і стріляли їм в потилицю, інших ставили на коліна і вбивали або примушували бігти, а тоді стріляли.
Деякі намагалися тікати, але це було неможливо, суцільний ланцюг охоронців оточував місцевість. Коли втікати намагалися цілими групами, фашисти кидали гранати. У місті й далеко за його околицями два дні було чути розпачливі крики приречених на смерть.
Після проведення цієї страшної акції, в Рівному залишилося понад п’ять тисяч євреїв. Їх, згідно з розпорядженням гебітскомісара від 30 січня 1942 року, було переселено в гетто, під яке виділили район у західній частині міста між сучасними вулицями Соборна та Пересопницька. В Державному архіві Рівненської області виявлено документ, в якому зазначена точна кількість людей в гетто станом на 8 травня 1942 року — 5 200 осіб.
Гетто проіснувало недовго. Про страхітливу криваву акцію з його ліквідації засвідчив німецький інженер Г. Граббе, який в 1942 році був директором українського філіалу однієї німецької будівельної фірми в Здолбунові: «13 липня близько 22 години українські поліцаї під керівництвом есесівців оточили Рівненське гетто, встановили навколо нього прожектори. Розділившись на невеликі групи, карателі вривались у будинки, ударами прикладів вибивали двері, якщо їх не відкривали достатньо швидко, чи кидали у вікна гранати... Лунали крики жінок, що кликали дітей, і крики дітей, що загубили батьків, але це мало хвилювало есесівців, які били нещасних і гнали їх бігом у бік вокзалу, де чекав товарний поїзд. Людей заштовхували у вагони. Над усім цим стояв несамовитий плач жінок і дітей, чулись звуки ударів і пострілів».
Їх привезли двома ешелонами і погнали на місце страти, яке знаходилося неподалік Костополя. Це дивовижно красиве місце серед розкішного лісу, і тільки пам’ятник тим безвинним жертвам — свідчення трагедії, яка тут сталася.
Так було знищено не тільки Рівненське гетто, а й гетто у Березному, Висоцьку, Вербі, Деражному, Дубно, Здолбунові, Корці, Костополі, Млинові, Острозі, Сарнах тощо.

Людмила ЛЕОНОВА,
начальник відділу Державного архіву Рівненської області.
Фото надано Державним архівом Рівненської області.