VІІ Міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат» відбувався у Трускавці з 1 по 4 листопада

Кінофестивалів у сучасному світі — безліч. Кожен по-своєму унікальний, кожен прагне знайти своє обличчя, свої барви, щоб привабити, привернути увагу публіки. А публіка, яка ходить дивитися фестивальне кіно, — особлива. І велику відповідальність бере на себе відбіркова комісія, адже її художній смак значною мірою і визначає обличчя фестивалю.

Члени журі кінофестивалю.

Клопоту з організацією кінофестивалів більше, ніж із заходами іншого ґатунку: потрібно налагоджувати контакти зі спонсорами, з пресою, а також із продюсерами картин і дистриб’юторами. Конкурсну програму «Корони Карпат» формував програмний директор Борис Савченко разом зі своїми студентами — майбутніми режисерами. В конкурсі ігрового повнометражного фільму було 9 робіт. Паралельно змагалися студентські роботи і короткометражні стрічки.
Борис Савченко — хрещений батько «Корони Карпат», у Трускавці він — своя людина, йому довіряють те, що стосується кіно. Генеральний директор фестивалю Олег Карпин і генеральний продюсер Теодозія-Любов Микитка співпрацюють із Трускавецькою міською радою, депутатами обласної ради, з головою Трускавця Андрієм Кульчинським, а всі разом вони зацікавлені в тому, щоб привабити більше туристів і відпочиваючих, адже Трускавець — знамените місто-курорт, а європейський досвід засвідчує, що саме в невеликих курортних містах і розквітають кінофестивалі.
Борис Савченко сформував журі основного конкурсу з переможців попередніх фестивалів: це кінорежисери Валеріу Жерегі (Молдова, голова), Альгімантас Пуйпа (Литва), Яніс Нордс (Латвія). Крім них — кінорежисер Василь Вітер (Україна) і кінознавець, викладач Лариса Брюховецька (Україна).
Фільми, які увійшли до конкурсу, 2017-го і 2018 р. випуску і майже всі вже були в прокаті: це копродукція «Ізі» Андреа Маньяні (Італія, Україна) та «Гірська жінка на війні» Бенедикта Ерлінґссона (Ісландія, Франція, Україна), а також українські — «Шляхетні волоцюги» Олександра Березаня, «Червоний» Зази Буадзе, «Казка про гроші» Олесі Моргунець-Ісаєнко, «2020» Корнія Грицюка, «Припутні» Аркадія Непиталюка, «Герой мого часу» Тоні Ноябрьової, «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк.
Володарі Гран-прі та ще двох призів — за найкращий сценарій та найкращу жіночу роль — сумнівів не викликали — їх із повним правом заслужила картина «Гірська жінка на війні». Фільм полісемантичний — у ньому порушується проблема збереження довкілля в Ісландії, де, як випливає з картини, не було важкої індустрії і де китайські інвестори спорудили алюмінієвий завод. Героїня відважилась на порушення закону, як самотній месник псує високовольтні лінії електропередач, щоб зупинити роботу заводу. Якщо питань із приводу художньої якості (вона висока) не було, то з приводу послання фільму серед членів журі виникли дискусії. Прозвучало заперечення проти методів, до яких вдається героїня фільму заради збереження довкілля, мовляв, так можна виправдати будь-який екстремізм. Уже те, що фільм викликає такі дискусії, — його перевага. Інші три призи здобули українські стрічки: за режисуру — Аркадій Непиталюк («Припутні»), за операторську майстерність — Юрій Король («Шляхетні волоцюги»), за найкращу чоловічу роль — Олександр Мавріц («Червоний»).
Атмосфера фестивалю була такою ж чудовою, як і погода. Команда організаторів залишилась задоволеною результатами свята кіно, глядачами, які активно відвідували кінотеатр «Злата», і вже вимальовує перспективу наступних фестивалів.

Лариса ІВАНИШИНА.
Фото надано автором.

Трускавець — Київ.