Зварять його менше, але обійдеться без значного подорожчання
Понад 1,1 млн тонн цукру з буряків нового врожаю вироблено в Україні. Як повідомили в «Укрцукрі», нині працюють 37 цукрових заводів, три вже завершили сезон. Перероблено 8,35 млн тонн буряків.
За інформацією аналітичного відділу галузевої асоціації, через несприятливу для культури погоду цукристість коренів нижча за минулорічну — 16,26% проти 17,21%, вихід солодкого піску також менший — 13,31% проти 14,24%. Проте загальне виробництво стратегічного для багатьох господинь продукту в цьому сезоні, стверджують в «Укрцукрі», вдасться зберегти на рівні 2 млн тонн.
У Мінагрополітики також оптимістично рапортують, що в масштабах країни з 88% площ зібрано 12 млн тонн буряків. Найбільше на Вінниччині —2,96 млн тонн, Тернопільщині — 1,4 млн, Хмельниччині — 1,38 млн та Полтавщині — 1,35 млн. На заводи вивезено 10,3 млн тонн.
Можливо, аграрний відділ нашої газети дещо засмутить аналітичний відділ «Укрцукру», але навряд чи в Україні нинішнього сезону буде зварено 2 млн тонн солодкого піску, як те стверджують в асоціації. Нам би цього також хотілося, та такі оптимістичні оцінки перекреслюють повідомлення як «Укрцукру», так і Мінагрополітики. Рахуємо. Щоб отримати перший мільйон, на заводах переробили майже 8 млн тонн буряків. Тож, аби виробити другий, підприємствам треба пропустити «через себе» стільки само. Зараз на заводах і на ланах накопичилося до 4 млн тонн солодких коренів. А з досі незібраних 12% площ (35 тис. га) можна накопати заледве 2 млн тонн буряків. А якщо ще й задощить, це одразу знизить якість сировини. Таким чином, кількість звареного цукру навряд чи перевищить 1,8—1,9 млн тонн.
Утім, для господинь, які налаштувалися вже зараз бігти до крамниць і робити запаси цукру, добра звістка. У будь-якому разі для внутрішнього споживання солодких кристалів на рік має вистачити. Бо ж з часів, коли нам офіційно розказували, що необхідно задля збереження продовольчої безпеки запасти не менш як 1,8 млн тонн солодкого піску, всередині країни відбулися значні демографічні зміни. Кількість населення значно скоротилася, а немало наших співвітчизників повиїжджали за кордон. Та й у харчовій промисловості широке застосування знаходять дешевші, породжені хіміками цукрозамінники. За такої ситуації, навіть за завищеними оцінками, на рік стачить 1,5—1,6 млн тонн цукру. Тобто, дефіциту не очікується і ціни найближчим часом залишатимуться на нинішньому рівні. Вони навіть мають знижуватися, адже саме в сезон переробки заводи активно продають готову продукцію, щоб забезпечити ресурсами подальше виробництво і таким чином вдало завершити сезон. Але й надалі звичайний фасований цукор у магазині навряд чи вартуватиме більш як 25 гривень за кіло. Інакше стане вигідно возити солодкий пісок з-за кордону, він активно просочуватиметься на внутрішній ринок і не дасть продавцям у магазинах переписувати цінники в бік збільшення.
Слід сказати, що й значно заробити на продажах солодкого піску за межі держави також не вийде. Через те що «зайвого» цукру буде зварено не так уже й багато.
З інших особливостей варто вказати на незручний для аграріїв момент: немало господарств, які обробляють землю в зонах, сприятливих для вирощування буряків, сповна не використовують свій ресурс. Зокрема, на Івано-Франківщині, де не залишилося жодної цукроварні, і тамтешнім сільгоспвиробникам доводиться додатково витрачатися на пальне, щоб таки доставити викопані корені на переробку до сусідніх областей. Це призводить до того, що посіви буряків у краї скорочуються в рази. Зараз в Україні діють чотири десятки заводів — і вже мало хто пам’ятає, що на зорі незалежності нашої держави їх було 192, а цукру вироблялося втричі більше, ніж нині.
Валерій ДРУЖЕНКО.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
