Хто і що  провокує транспортні колапси в місті?

Днями тисячі мешканців Хмельницького, які зранку поспішали на роботу, не змогли дочекатись своїх маршруток. Хтось змушений був добиратись пішки, комусь довелось брати штурмом тролейбус, оскільки останні взяли на себе все пасажирське навантаження, а дехто продовжував уперто очікувати на зупинці «розблокування» ситуації. Лише згодом стало відомо, що все сталося через те, що водії маршруток та автобусів відмовилися виїжджати на лінії, бо... налякались перевірок поліції.

Знаходити баланс між попитом пасажирів і пропозиціями перевізників дедалі важче.

Таке в обласному центрі сталося вперше, хоча рейди з перевірок пасажирських транспортних засобів проводяться час від часу. То чому цього разу вони так збентежили перевізників?
Директор ТОВ «Рембуд-транс» Петро Кузьмін пояснив, що водії просто не хотіли показуватися на очі перевіряльникам, щоб не втратити права і не потрапити до СІЗО. Мовляв, уже був випадок, коли після такої перевірки водій відсидів п’ять діб у слідчому ізоляторі, тож ніхто не хоче повторити цей досвід. А закон передбачає покарання навіть за дрібні порушення.
У відповідь на все це в патрульній поліції пояснили, що рейди на маршрутах — стандартна ситуація. А останній, котрий тривав п’ять днів поспіль, був пов’язаний і з наріканнями пасажирів на роботу транспортників, і з оголошенням в місті конкурсу з пасажирських перевезень. Щоб не було звинувачень в упередженому ставленні до когось із перевізників, перевірки проводили одночасно на всіх підприємствах, що випускають свій транспорт на маршрути. При цьому справді були випадки, коли не допустили до роботи переобладнані або технічно несправні машини. До того ж зазначили, що після усунення зазначених недоліків усі автомобілі можуть вийти на маршрути. А про штрафи чи інші покарання не йшлося.
Напевно, будь-який водій скаже, що не радий перевіркам правоохоронців. Але вранішній контроль за маршрутками не такий вже й безпідставний. Адже правоохоронці зафіксували факти незадовільного стану гальмівної системи, побачили розбиті вікна, не знайшли у декого вогнегасники та аптечки, звернули увагу і на заблоковані аварійні вікна. Можливо, на думку деяких водіїв, усе це — лише «дрібнички» для причіпки. Але пасажиру куди безпечніше, коли всіх їх не буде.

За право працювати на дорозі ніхто не боровся

Про інцидент можна було б швидко забути. Та він дав зрозуміти, що транспортники готові не так обстоювати свої права (бо в згаданому випадку ніхто їх не порушував), як просто їх «качати». І це підтвердив конкурс з визначення перевізників на конкретних міських маршрутах, який відбувся вже за кілька днів після згаданого транспортного колапсу.
На подив представників влади, цього разу конкурс виявився просто провальним. Бо якщо ще рік тому на один маршрут претендувало кілька учасників, то тепер на тринадцять об’єктів було подано лише шість заявок. Зрозуміло, що про конкурентний відбір навіть не йшлося. Навпаки, міській владі тепер доведеться шукати та просити претендентів на тимчасові тримісячні умови договору на перевезення.
Для міста це неприємний сюрприз. Якщо такі тенденції зберігатимуться, то заповнювати маршрути транспортом буде дедалі складніше. Тому і кількість незадоволених пасажирів на зупинках зростатиме. Ознаки транспортної кризи стають очевидними.

У всьому винні ціни і зарплати

Серед основних причин такої ситуації заступник хмельницького міського голови Андрій Бондаренко вже вкотре називає дві: постійне подорожчання пального та запчастин і відтік кадрів. Ні з одним, ні з другим не посперечаєшся. Перевізники дедалі частіше говорять про збитковість свого бізнесу, а низькі зарплати водіїв призводять до дефіциту кадрів. Ще кілька місяців тому називалися факти, коли у двох підприємствах простоювало два десятки автобусів саме через брак водіїв. Не краща ситуація була і на комунальному підприємстві «Хмельницькелектротранс», де не вистачало майже сотні водіїв і стільки само кондукторів. З часом ситуація тільки погіршувалася. Тож тепер «шоферську кризу» в місті оцінюють майже в дві з половиною сотні вакантних місць.
Не дивно, що владі дедалі важче впливати на перевізників і висувати їм свої умови. Зате останні, користуючись моментом, готові диктувати свої. А найперше щодо вартості на проїзд.
Дедалі частіше звучить бажана сума за проїзд — 8—10 гривень. Але міська влада не погоджується із цим. Поки що.
Реакція громади на подорожчання транспортних послуг, яке й без того відбувається регулярно, може бути непередбачуваною. Але протистояти транспортникам досить важко. Хто переможе у цій битві, сказати складно.

Хто у збитках — хто у прибутках

Уже традиційно у всій цій історії можна було ставити три крапки, мовляв, важко розв’язати проблеми конкретної галузі у конкретному місті, коли вони залишаються нерозв’язаними в масштабі всієї країни. Але тут несподівано надійшло повідомлення з Кам’янця-Подільського, де також відбувся конкурс перевізників. У міськраді здивовані: зареєстрована рекордна кількість учасників: на 208 позицій претендувало 394 перевізники. Тож мови про дефіцит робочої сили і бути не може. Навпаки, всі пильно стежили, щоб конкурс відбувався відкрито і були відібрані кращі перевізники. Зрозуміло, що по завершенні конкурсу жодної вакансії не залишилося.
Деякі висновки можна зробити і щодо прибутковості транспортного бізнесу. Якби він приносив одні збитки, навряд чи на кожен маршрут претендувало по двоє охочих. До цього додамо ще одну важливу деталь: вартість проїзду у Кам’янці-Подільському на рівні цін обласного центру. То виходить, що своїм бізнесом тамтешні перевізники задоволені і втрачати його не хочуть. І це при тих само розцінках на пальне, запчастини, низьких зарплатах... Хоча і тут додамо: відносно задоволені. Адже і там звучать пропозиції щодо підвищення тарифів. Але місту все-таки доводиться втримувати певну рівновагу між бажаннями та можливостями пасажирів та перевізників.
Немає сумніву, транспортники переживають ті само складнощі, що і решта галузей економіки. От тільки на місцях виходять із непростих ситуацій по-різному. Тож «місцевий» ресурс можливостей все-таки спрацьовує. Поки що.

Ірина КОЗАК.

Хмельницький.

 

ФАКТ

На початку року в обласному центрі щодня на лінію виїжджало приблизно 350 маршруток і автобусів. Тепер їх число зменшилося до 270. Не вистачає і тролейбусів. Замість 94 одиниць щодня із тролейбусного парку виходить на двадцять менше.