Дискусія щодо будівництва німецько-російського транспортного коридору «Північний потік-2» спалахнула у вівторок у Європарламенті: посол США в ЄС Гордон Сондленд заявив, що у президента Трампа є «багато інструментів», щоб його зупинити, оскільки, за словами дипломата, цей маршрут робить Європу ще більш залежною від російського газу.

Попри занепокоєність європейською залежністю від постачання енергоносія з одного джерела, Гордон Сондленд не приховував, що США в цьому питанні мають власний інтерес, оскільки самі намагаються продавати в Європі свій скраплений газ. І хоч уряд ФРН місяць тому намагався задобрити сердитого заокеанського партнера, пообіцявши фінансову підтримку спорудженню сховища для американського газу, однак посол усе-таки «підтягнув» до проблеми політику. Він назвав європейську та німецьку залежність від російських вуглеводнів «геополітичною» помилкою: «Ми не хочемо, щоб хтось серед зими вимкнув газ, коли почнеться політичний процес», — сказав посол. На випадок, якщо ЄС не зрозуміє цієї логіки, то Сондленд повідомив: «Президент США може використати чимало інших інструментів, котрі у нас є, щоб зупинити цей проект».
Якщо «розшифрувати» це послання Америки Європі, яких уже було без ліку, то воно означає: «Північний потік-2» загрожує США втратою прибутків від експорту в Європу скрапленого газу, так само й Україні — через незаповненість її ГТС російським блакитним паливом. Із цього випливає, що ми з Америкою разом! Щоправда, якщо США вийде на європейський ринок зі своїм газом, то аж ніяк не українською ГТС…
Натомість канцлер ФРН Ангела Меркель, виступаючи перед депутатами Європарламенту, зазначила, що російський газ потрібен Європі як «перехідна сировина у боротьбі зі змінами клімату». А Німеччині, котра задекларувала відмову від атомної енергетики вже впродовж найближчого десятиліття, вуглеводні необхідні чи не найбільше. Стосовно нашої країни канцлер має чітку позицію: вона докладає зусиль, щоб Україна не перестала бути транзитером газу.
Також міністр економіки ФРН Петер Альтмаєр вважає, що «Північний потік-2» має бути не заміною транзиту вуглеводнів через Україну, а його доповненням. Про це він сказав на недавній тематичній сировинній конференції у Потсдамі, зазначивши, що відносини з Росією слід поліпшувати.
Тож на «ринг» вийшли «великоваговики»: Дональд Трамп, якого підтримує чимало лідерів ЄС, і Ангела Меркель, на котру передусім тиснуть свої ж промисловці. Адже газ — значна складова собівартості німецької продукції, особливо враховуючи відмову ФРН від АЕС. До того ж російські вуглеводні для Німеччини дешевші від будь-яких інших, та й Путін, за потреби, продасть їх за ще нижчу ціну. Важливою є також заява «Газпрому», який пообіцяв німецьким компаніям — учасницям будівництва «Північного потоку-2» компенсувати всі збитки, якщо США запровадять проти них економічні санкції. То чи буде ФРН ризикувати власною конкурентоспроможністю заради США, а тим паче — заради України? Такий бізнес…
Тим часом хоч спорудження «Північного потоку-2», який щороку транспортуватиме з РФ до ФРН 55 млрд куб. м природного газу, триває повним ходом, і завершення його передбачається наприкінці наступного року, фахівці досі не дійшли однозначного висновку щодо його доцільності, принаймні для ФРН. Одні з них вважають, що адміністрація США, виступаючи проти цього, ще одного російського транспортного маршруту, керуються не лише геополітичними інтересами, а й просувають інтереси американського енергетичного сектора. Хоч і усвідомлюють, що найближчим часом через дорожнечу регазифікації, високу вартість скрапленого газу, його транспортування конкурувати з російськими вуглеводнями вони не в змозі. А конфлікт навколо України дає адміністрації Трампа можливість поєднати стратегічну зовнішню політику з кроками щодо ослаблення такого важливого конкурента, як РФ, на міжнародному ринку газу.
Тому експерти констатують, що РФ — непростий партнер, а США стає таким. У цій ситуації ФРН і ЄС опинилися між двома «фронтами» — Росією і Америкою, кожна з яких перетягує ковдру на себе. Тому вони радять політикам шукати третій шлях: забезпечити енергетичний суверенітет Європи, створивши Енергетичний союз ЄС.

Берлін.