Національній студії ім. О. Довженка виповнюється 90 років

Із цієї нагоди Центр кінематографічних досліджень НаУКМА на чолі з Ларисою Брюховецькою провів у стінах музею Києво-Могилянської академії наукову конференцію, покликану розглянути найвагоміші етапи розвитку київської кінофабрики, проаналізувати сюжетні закономірності фільмів того чи іншого періоду та звернути увагу на особливості естетики найважливіших робіт.

Кіноплакат до фільму О. Довженка «Земля».

Назва конференції — «90 років Національній кіностудії ім. О. Довженка. Постаті, фільми, жанри», можливо, навіть не до кінця охоплює весь спектр запропонованих тем доповідей. Адже з-поміж 12 спікерів четверо, а саме: кандидати мистецтвознавства Роман Росляк та Людмила Новікова, доктор мистецтвознавства Вадим Скуратівський та сама Лариса Брюховецька, майже повністю зосередились на політичному аспекті виникнення та функціонування студії. Зокрема Роман Росляк розглядає віддаленість тодішніх кінофабрик у Ялті та Одесі від традиційної української культури як одну з головних передумов початку кіновиробництва у Києві. А Вадим Скуратівський напрочуд експресивно та захоплено подав історію стрімкого становлення та занепаду української кіносуверенності 1920-х років у тісній взаємодії з тодішньою владою, характеризуючи при цьому фільм «Земля» О. Довженка як «останній видатний продукт усамостійнення кіно». Під час доповіді Лариси Брюховецької присутні могли заглибитись у колізії протистояння чекістів і кіношників, додатково познайомившись із кращими зразками кіновистав 1950-х років. Під час аналізу українського байопіку Людмила Новікова на перший план виводить саме геополітичні чинники впливу на ракурс подання того чи іншого персонажа, що було особливо актуальним у радянські часи.
Естетичний вимір продукції кіностудії ім. О. Довженка розглянуто у доповіді Сергія Тримбача «Кінопроза 1970—1980-х років». Науковець приділив багато уваги тлумаченню та походженню явища поетичного реалізму в кіно, посилаючись при цьому на творчість одеської режисерки Кіри Муратової, яка хоч і не має безпосереднього стосунку до Києва, одначе її фільми таки впливали на київських кіномитців. А Тетяна В’южаніна, студентка НаУКМА, проаналізувала проблему передачі на екрані гострого психологізму шляхом використання прийому сновидінь та марень на прикладі фільмів «Криниця для спраглих» Ю. Іллєнка та «Ключі від неба» В. Іванова.
Також було обговорено специфіку українських кінокомедій 1950—1960-х років, картини, у яких різнопланово представлена Західна Україна, фільми про українське козацтво, проблеми екранізації творів Олеся Гончара та приховані сенси у «Тінях забутих предків» і «Камінному хресті».
Логічним продовженням конференції стала презентація нової книги Лариси Брюховецької «Перерваний політ. Українське кіно часів ВУФКУ: спроба реконструкції». Монографія поділяється на три частини: «Сім років: від здобутків до знищення» — де подається загальна характеристика кінопроцесу 1920-х років, «Імена» — де окреслюються особливості творчих пошуків визначних діячів українського кіно того часу, та «Теорія і критика» — знайомить читача із несправедливо забутими, загубленими в історії кінознавцями та кінокритиками. Офіційний рецензент роботи Роман Росляк зазначив: «Названа праця — це лише перший крок у комплексному дослідженні українського кіно. Перший і неймовірно значущий крок». Запрошений на презентацію книги відомий львівський артист Богдан Козак заявив, що це видання є міждисциплінарним, бо у ньому йдеться і про письменників, і про художників, що також долучалися до створення українського кінопродукту, тож зібраний тут фактаж буде цікавим літературознавцям і театрознавцям. А Людмила Новікова наголосила: «Ця книга — літературний калейдоскоп, адже її можна читати, починаючи хоч з початку, хоч із кінця, і отримувати при цьому загальне розуміння ситуації. Кожен сюжет, поданий тут, працює як самостійно, так і в комплексі з іншими». А викладачі мистецьких вищих навчальних закладів відзначили важливість цієї праці для творчого студентства, що донедавна просто не мало змоги об’ємно вивчати цілий пласт історії українського кіно саме через відсутність такої узагальненої та систематизованої роботи.

Алла ПУШКАРЧУК.