Міністерство соціальної політики України, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) запустили в Україні інформаційну кампанію «Говори проти насильства». Її мета — навчити людей розпізнавати невидимі форми домашнього насильства та реагувати на його прояви у своїй родині.
За даними нового дослідження, в Україні 65% громадян вважають себе обізнаними з проблемою домашнього насильства. При цьому кожен другий стверджує, що ляснути дитину по сідницях не є проявом агресії. Тільки третина вважає насильством демонстративне ігнорування дитини. А кожен другий не вбачає насильства у нав’язливих ревнощах чи контролі.
«Мета кампанії — спонукати людей до найпростішого: поговорити про насильство. У своїй сім’ї, з партнером, із батьками та дітьми. Обговорити, чи є насильство у ваших стосунках і що можна зробити, аби його не було. Говорячи, ми вже діємо: тому кампанія й називається «Говори проти насильства». Але це просто лише на перший погляд: для початку потрібно визнати, що насильство існує, і воно заважає сім’ям нормально жити та бути щасливими. А крім того, треба знати, про що і як говорити», — пояснює Джама Гулейд, голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні.
«Одним з основних індикаторів здорового суспільства є нульова толерантність до будь-яких проявів насильства. Але важливо не тільки бути нетерпимими, а й активно виявляти свою позицію: говорити про те, що турбує, виставляти межі допустимої поведінки та звертатися по допомогу, коли вона потрібна. Тільки ці кроки разом допоможуть розірвати коло насильства і будувати здорові стосунки в родини», — заявив Павло Замостьян, заступник представника UNFPA в Україні.
«За статистикою, менше чверті постраждалих від домашнього насильства звертаються по допомогу. Щоб це змінити, держава запроваджує нові механізми захисту. Минулого року прийнято закон про запобігання та протидію домашньому насильству, і Мінсоцполітики готує майже 40 постанов, указів та розпоряджень для того, щоб усі механізми почали належним чином діяти. Паралельно ми працюємо над впровадженням нових інструментів у життя: в Україні вже діє 45 мобільних бригад, відкрито сім притулків для постраждалих від домашнього насильства», — розповіла Наталія Федорович, заступниця міністра соцполітики.
Щоб показати справжній вплив психологічного насильства на самопочуття людини, в рамках кампанії провели нейробіологічне дослідження. Воно засвідчило, що фрази із проявами знецінення, погроз, приниження найчастіше викликають у людини страх, гнів або відразу. Хоча зовні всі учасники експерименту демонстрували байдужість або усміхалися. Така поведінка, на думку експертів, є захисною реакцією на насильство. Проте довгостроково вона не захищає, а стимулює насильство. Адже агресор може не розуміти, що завдає болю своїми словами.
«Можливо, в сім’ї вашого партнера це було нормою. І якщо ви мовчите, то показуєте, що і з вами можна так поводитись, — пояснює Оксана Королович, психолог, експерт кампанії «Говори проти насильства». — Психологічне насильство — це перший крок до фізичного, саме тому важливо вчасно його зупинити».
На веб-сайті кампанії www.bezpekavdoma.com простою мовою психологи пояснюють, як виявляти насильство, зокрема психологічне, а також радять, як реагувати та протидіяти йому.
За даними глобального звіту від ЮНІСЕФ у 2017 році, від агресії в родині найбільше потерпають діти: 1 із 4 дітей (176 мільйонів) віком до п’яти років живуть із матір’ю, яка є нещодавньою жертвою свого партнера. У всьому світі 3/4 дітей від 2 до 4 років (майже 300 мільйонів) регулярно стають жертвами агресивного виховання з боку батьків або піклувальників удома. На сайті цілий розділ присвячено відповідям на запитання, як виховувати дитину і реагувати на складні ситуації без застосування насильства.
Повідомляє Міністерство соціальної політики України.
