Уряд Франції учора оголосив піврічний мораторій на підвищення акцизу на пальне. «Я призупиняю підвищення цих податкових заходів на шестимісячний період», — цитує прем’єр-міністра Франції Едуарда Філіппа Le Figaro. «Жоден податок не вартий того, аби поставити під загрозу єдність нації», — сказав прем’єр. Очевидно таке рішення було ухвалено під час урядових консультацій, присвячених протестам «жовтих жилетів» та погромам на Єлисейських полях, унаслідок яких було пошкоджено святая святих не тільки Парижа, а й Франції — Тріумфальну арку.
Париж, 1 грудня. Демонстранти з руху «жовті жилети».
Фото Xinhua/Укрінформ.
Протести почалися 17 листопада і, за мірками Франції, не є надто масовими. На вулиці Парижа та й інших міст, де відбулися демонстрації, вийшло не так багато людей. Однак, за свідченнями соціологів, вимоги мітингувальників підтримує дві третини опитаного населення. Малоймовірно, що є така статистика, але, швидше за все, у Франції навряд знайдеться багато дорослих громадян, які хоча б раз у житті не брали участі в протестних акціях. Право на протести та висловлення обурення вони вибороли кілька століть тому, коли знесли Бастилію, а заразом і кілька сотень голів аристократичної верхівки.
Еммануель Макрон не перший президент, який приходить до влади на хвилі обіцяних реформ. Французи їх вимагають і хочуть. Вони просто не хочуть за них платити з власного гаманця. І щойно новообраний глава держави починає виконувати передвиборні обіцянки, Франція повстає. Учора видання Paris Match оприлюднило результати соцопитування, здійсненого Ifop-Fiducial на замовлення цього видання. Нині лише 23% французів підтримують політику Макрона. Це найнижчий показник з моменту його обрання. І він впритул наблизився до того, щоб побити рекорд попередника Франсуа Олланда, котрий, якщо вірити соціологам, увійшов в історію П’ятої республіки як найнепопулярніший президент. Однак у повоєнній історії Франції був президент, для якого реформи завершилися навіть відставкою. Той самий Шарль де Голль, якого нині вважають беззаперечним авторитетом і основоположником суспільної системи, яка привела до сучасної успішності Франції.
Протести через незгоду з підняттям акцизів на пальне (ціна на бензин мала збільшитися на 7 євроцентів, а на дизель — на 14 євроцентів) за три тижні справді переросли у протест політичний. У Франції навіть почали говорити, що антиурядові настрої підігрівають ультраправі та ультраліві опоненти Макрона. Однак самі протестувальники наполягають, що не пов’язані з жодною політичною партією. Французькі ЗМІ цитують список вимог, які «жовті жилети» висунули владі. Серед 42 пунктів є і зниження пенсійного віку, і зростання мінімальних зарплат та пенсій, і навіть зменшення кількості учнів у шкільних класах до 25 чоловік.
Одне слово, про все потрошки. Безперечно, кожен француз міг би відшукати в такому списку пункт, який відображає і його особисті побажання. Проте після 1 грудня вектор дискусії в суспільстві змінився. І «червоною лінією» стала саме Тріумфальна арка, яка зазнала значних пошкоджень від варварських дій протестувальників. Попри те, що, за даними МВС Франції, 1 грудня 37 000 співробітників поліції, 30 000 жандармів і 30 000 пожежників було мобілізовано для забезпечення і відновлення порядку, порятунку людей і гасіння пожеж, спричинених протестами, арку від розгрому врятувати не вдалося. Спалені автомобілі, розгромлені й розграбовані вітрини магазинів — таким побачили парижани своє місто в понеділок зранку. Схоже, це стало холодним душем для гарячих голів. У соціальних мережах тема дискусії французів також змінилася: цього тижня вони вже говорять не про підняття акцизу, а про те, чи всі методи годяться для досягнення мети.
Ще минулого тижня Еммануель Макрон закликав до спокою і пояснював, що підняття акцизу на паливо є частиною стратегії Франції для боротьби з глобальним потеплінням, тому він ніколи не погодиться скасувати його. Тепер французькі ЗМІ вважають, що Макрон здався. Чи це так, стане зрозуміло вже найближчим часом.
