(Хто очолить ХДС після Меркель)

У політичному житті Німеччини назрівають великі зміни. Обіцянка федерального канцлера Ангели Меркель піти з посади голови правлячої партії Християнсько-демократичний союз (ХДС) набуває реальних рис. Учора в Гамбурзі відбувався федеральний з’їзд, на якому делегати  мали обрати нового голову, причому не спущену «згори» кандидатуру, яку неможливо оспорити, а з цілої групи осіб, які вирішили у відкритому конкурсі поборотися за одне з головних місць у країні, що відкриває перспективи виходу на самісіньку верхівку влади.

На думку спостерігачів і преси, кандидатів, що мають шанси на перемогу, троє. Причому вони дивовижно охопили весь спектр політичного життя Німеччини.
Найвірогіднішим переможцем виборчих перегонів, які тривають уже кілька тижнів, є генеральний секретар ХДС Аннегрет Крамп-Карренбауер. Це досвідчений партійний функціонер, з її обранням у партії мало що зміниться. Згідно з опитуваннями громадської думки, її підтримують 38% прихильників ХДС.
Другий кандидат уособлює собою реванш тих політиків, котрих свого часу витіснила Меркель. Головний з них — Фрідріх Мерц, який 2000—2002 рр. був головою фракції ХДС у Бундестазі. На цій посаді його змінила нинішній канцлер, і він пішов у приватний бізнес, де також зробив блискучу кар’єру. В усякому разі його річна зарплатня становить один мільйон євро! Але саме цей факт може стати перешкодою на шляху обрання. В Інтернеті навіть була дискусія, чи може мільйонер бути політиком федерального рівня. Незважаючи на це, Фрідріх Мерц має підтримку 35% прихильників партії
І, нарешті, молодий і не зв’язаний умовностями Єнс Шпан, міністр охорони здоров’я у нинішньому уряді Меркель. Йому 38 років, і він вже встиг налаштувати проти себе партійних ветеранів, заговоривши про перерозподіл політичного впливу поколінь. Невдало висловився і з інших нагальних питань, про що мова піде нижче. Підтримка у нього невелика, лише 2%, але він уже заявив, що й у разі своєї поразки залишиться в партії на провідних ролях.
Цікаво, що всі три кандидати їздили країною і виступали перед різними аудиторіями разом, і при цьому представляли свої погляди на найгостріші проблеми країни.
Основне питання, яке, врешті-решт, призвело до поразки Меркель, це проблема міграції та інтеграції іноземців у німецьке суспільство. Кожен із кандидатів визнав за необхідне висловитися не тільки з приводу самої міграції, а й щодо співіснування у переважно християнській країні різних нехристиянських релігійних громад.
У зв’язку з цим Аннегрет Крамп-Карренбауер заявила, що коли в німецькому суспільстві не хочуть шкіл Корану, то обов’язок держави — запропонувати альтернативу для вивчення ісламу німецькою мовою.
Юрист Фрідріх Мерц висловився відвертіше. Також вважає, що слід уважніше придивитися до шкіл з вивчення Корану, але, крім того, заявив він, у Німеччині не діятимуть закони шаріату. Свобода віросповідання стосується і мусульман. І на них також поширюється все світське законодавство, без винятку.
Найменш вдало виступив з цього питання Єнс Шпан, який висловив побажання, щоб будівництво мечетей у Німеччині не фінансувалося з-за кордону. Нові мечеті повинен відкривати федеральний президент Штайнмаєр, а не президент Туреччини Ердоган, переконаний Шпан. Крім того, він досить довго говорив, що його дочки бояться вечорами кататися на велосипеді через агресивних іноземців. Це прозвучало не тільки політично некоректно, а й досить фальшиво, оскільки молодий міністр уже рік живе в офіційному шлюбі з чоловіком, і його занепокоєність не знайшла відгуку.
Приблизно рік тому Німеччина законодавчо дозволила реєстрацію гомосексуальних шлюбів. Політичною мовою це називалося «шлюб для всіх», який давно вже перестав бути предметом гострих дискусій, але Аннегрет Крамп-Карренбауер в популярному ток-шоу на одному з центральних телеканалів несподівано знову порушила цю тему і заявила, що для неї шлюб пов’язаний перш за все з біологічним відтворенням. Якщо цей критерій відпадає, то незабаром відпадуть й інші заборони, як, наприклад, інцест чи полігамія. Чим спричинена така позиція, не ясно. Але аналітики вважають, що це допоможе їй виграти вибори, оскільки десь половина членів партії — це люди, старші 60 років, які дотримуються консервативних поглядів на шлюб.
З цієї самої причини мало шансів на успіх у Єнса Шпана, який сприйняв слова генсека партії майже як особисту образу.
В Основному Законі Німеччини прописано норму про право особистості на притулок. Це принцип є одним з основоположних, німці по праву ним пишаються. Його було прийнято тоді, коли в пам’яті мільйонів ще були свіжі ті злочини, які допустив проти особистості націонал-соціалізм. Навіть у найважчі місяці неконтрольованої міграції осені 2015-го — весни 2016-го ніхто з депутатів не насмілився зазіхнути на цей принцип.
Тепер Фрідріх Мерц зазіхнув на скасування табу. «Німеччина — єдина країна в світі, де право індивіда на притулок прописано в конституції», — заявив він. «Ми повинні бути готові відкрито говорити про це основоположне право... чи може воно залишатися у такій формі, якщо ми всерйоз хочемо європейської політики щодо мігрантів і біженців». Не зрозуміло, чого хоче домогтися Мерц цим своїм висловлюванням. Не виключено, що він просто бажає сподобатися певній частині виборців. А може, це перший крок до реалізації його обіцянки наполовину скоротити число прихильників правопопулістської «Альтернативи для Німеччини». «Мені абсолютно ясно, що такі теми, як міграція, біженці та право на притулок, можуть бути вирішені тільки в європейському контексті».
Передвиборні дебати кандидатів не могли обійтися без обговорення найнагальніших зарубіжних проблем. І в цьому сенсі відносини з Росією, безсумнівно, є одним із важливих внутрішніх чинників зовнішньої політики Німеччини. Після новітньої ескалації у Чорному морі Фрідріх Мерц очікувано засумнівався в доцільності реалізації спільного з Росією проекту «Північний потік-2».
Водночас Аннегрет Крамп-Карренбауер не виключила у зв’язку з цим можливості блокування західних портів для Росії.
Що ж стосується Шпана, то він критично висловлюється з приводу тих політиків, яких у Німеччині називають тими, «хто розуміє Путіна». Насамперед це, звісно, колишній канцлер Герхард Шредер, особистий друг російського президента.
Цікаво, що ніхто з трьох кандидатів у своїй політичній кар’єрі не мав справ із Росією. Переможцю виборів доведеться, як то кажуть, «з чистого аркуша» зайнятися цією проблематикою.
Усі три кандидати заявляли в своєму передвиборному турне про бажання домогтися підтримки ХДС на рівні 40%. Це можна зробити, лише скоротивши число прихильників «Альтернативи для Німеччини». Багато спостерігачів вважають, що це завдання під силу тільки Фрідріху Мерцу, «старому Фріцу», як його називають у партії за аналогією з королем Пруссії Фрідріхом Великим.
Мерц уособлює собою те, що свого часу не дозволило йому перемогти Меркель. 1998-го партія програла федеральні вибори після 16 років при владі. Канцлером став Герхард Шредер. ХДС була потрібна свіжа кров, оскільки і Гельмут Коль, і його найближчий соратник Вольфганг Шойбле були занадто «заплямовані» попередніми довгими роками біля керма країни. Зупинилися на двох мало кому відомих політиках середнього віку — Фрідріху Мерці й Ангелі Меркель. Фракція ХДС у Бундестазі складалася з суцільних «колишніх» — міністрів, високопоставлених політиків. Управлятися з цією масою незадоволених своїм становищем людей було непросто. Мерц упорався і став одним з найпопулярніших політиків країни. Були й недоліки. Невміння слухати, наприклад, і нездатність до компромісів, до роботи в команді. Він не врахував відому думку Макса Вебера, що політика — це свердління товстих дощок, тобто копітка і нудна робота в організаціях.
Ангела Меркель, його найбільший конкурент, мала і має усі ті якості, котрих у нього немає, головна з яких — здатність до компромісів. І терпіння. Вміння терпляче довбати стіни. Примиряти полярні думки, не висловлювати своєї власної, працювати в команді. Те, що перемогла в цій боротьбі саме Меркель, говорить, що важливіше для партії і для кар’єри.
А тепер, після 18 років домінування Меркель та її стилю лавірування і недомовок, у ХДС сформувалася потреба чітких формулювань і ясних позицій. Цим пояснюється популярність Мерца в партії. Мерц уособлює цілий набір цінностей — працьовитість, сім’ю, батьківщину, який, на думку багатьох ветеранів, за часів Меркель дедалі більше піддавався сумніву.
Заступник голови ХДС і прем’єр-міністр найбільшої федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Армін Лашет заявив, що партія повинна залишатися єдиною и після виборів голови. «На цьому з’їзді будуть і ті, хто програв... Тим важливіше, щоб усі, хто зараз виступає кандидатами, готові були працювати в партії і в подальшому».

Марія КОПИЛЕНКО,
директор Інституту Німеччини,
заслужений журналіст України.
Коли верстався номер, хто став новим головою ХДС, відомо не було.