Серед звичайних людей трапляються незвичайні, котрі прокладають дорогу іншим. Герої це чи ні, сказати важко — усе залежить від того, що розуміти під цим словом. Та принаймні одне не підлягає сумніву: якби не наполегливі та принципові особистості, котрі надихають та подають приклад, ми часто не знали б, куди йти і що робити. Головне, про що в нашому випадку треба сказати одразу ж: на «комуналці» можна щомісяця заощаджувати тисячі.

 

Володимир Пономаренко.

 

Роторний лічильник газу: перший пішов!

 

У Німеччині можна, а в Україні — ні

Два з половиною роки сумчанин Володимир Пономаренко боровся з ПАТ «Сумигаз». За цей час сталося багато чого, а 28 листопада 2018-го на сесії Сумської міськради було оприлюднено підсумок: Верховний Суд України прийняв друге, остаточне, рішення на користь споживача та всупереч інтересам монополіста. А це означає: створено прецедент, і тепер кожен сумчанин може поставити у своєму помешканні не той прилад обліку блакитного палива, який йому нав’язує «Сумигаз», а той, який вважає за потрібне. Головне, аби лічильник був сертифікований.
За таким підсумком стоїть не лише моральне задоволення, а й значна економія коштів, які кожному з нас доводиться платити за газ. Власне, саме через гроші, які стали вислизати із рук монополіста, він і затіяв справжнісіньку війну зі своїм споживачем. Родину Пономаренків позбавили газу аж на півтора року. Весь цей час улітку готували їжу на вогнищі, а в холодну пору користувалися конфорками сусідів. Про це місцеве телебачення навіть зняло сюжет.
— Усе почалося з того, що у квітні 2016 року я вирішив поставити у квартирі не традиційний, як у всіх, мембранний лічильник «Сумигазу», а роторний — виробництва Ямпільського приладобудівного заводу, що у Вінницькій області, — розповідає Володимир Пономаренко. — З величезними труднощами, погрожуючи судом, добився від «Сумигазу», щоб видали технічне завдання на встановлення приладу. Відверто мені відмовити вони не могли, але, як невдовзі стало зрозуміло, пішли в цьому напрямку іншим шляхом.
Далі необхідно було замовити проект, погодити його з газопостачальною компанією та за цим проектом встановити лічильник. У виробничо-технічному корпусі ПАТ «Сумигаз» на вулиці Лебединській, що в Сумах, відкрили «єдине вікно», куди й звернувся В. Пономаренко.
— Виявилося, що в тому «вікні» розмістився приватний підприємець, — продовжує Володимир Анатолійович. — З мене взяли гроші — десь від 600 до 700 гривень — та прийняли замовлення. Але коли прийшов по готові документи, мені повідомили, що такий лічильник, як я хочу, ставити не можна. Проект видали непогоджений — без підписів і печаток. Про монтаж лічильника, звісно, вже не йшлося, але грошей за невиконану роботу мені не повернули й досі.
— Чому ви вирішили поставити «особливий» лічильник, а не такий, як у всіх?
— Це роторний прилад обліку з електронним зчитувальним пристроєм, марка G 1,6 ЕГЛ. Їх виробляють в Україні, а закуповують та використовують Чехія, Німеччина, інші держави. Лічильник дуже зручний, маленький — як для води. Придбав його насамперед через те, що під час монтажу не потребує зварювальних робіт, про інші переваги я тоді ще не знав. Та й ціна виявилась прийнятною — лише 1300 гривень. Мембранний лічильник разом із монтажем стає втричі дорожче.

Ходіння по муках

— Я знайшов у Сумах більш як двадцять підприємств, котрі мають ліцензії на монтаж приладів обліку природного газу, — розповідає далі В. Пономаренко. — Мені скрізь відмовили. У приватній розмові директори двох фірм зізналися: було попередження від «Сумигазу». Точніше, не попередження, а погроза: якщо встановлять мені роторний лічильник, не зможуть більше працювати. На цьому, власне, епопея мала закінчитись. Але я вирішив не здаватись і знайшов підприємство у Недригайлові, яке попередити чи не встигли, чи забули. Фахівці недригайлівського «Рембудсервісу» приїхали до Сум і встановили в моїй квартирі роторний лічильник. Сталося це 26 квітня 2017-го — через рік після того, як я затіяв цю справу.
— І тепер «Сумигаз» мав прийняти, так би мовити, той прилад в експлуатацію...
— Згідно із правилами, «Рембудсервіс» повідомив про виконану роботу та передав відповідні документи до «Сумигазу». Звідти мали приїхати спеціалісти, опломбувати лічильник та дозволити ним користуватись. Натомість прибула жінка-контролер і склала акт про те, що я нібито самовільно втрутився у роботу газової мережі. Було це 10 травня 2017 року. А 11 травня приїхала бригада та на підставі документа про самовільне втручання поставила і опломбувала «заглушку» на газовій трубі. Квартира залишилась без палива. Я почав скаржитись до різних інстанцій, дійшов навіть до Кабінету Міністрів. Відповіді приходили однотипні: підготовлені на підставі висновку «Сумигазу» про «самовільне втручання». Мовляв, мені відключили газ через те, що наражав на небезпеку мешканців усього будинку. Встановлений у квартирі роторний лічильник вони ще раніше зняли та передали до лабораторії «Сумигазу», і там винесли вердикт, що він непридатний.

Коса на камінь

Забравши лічильник, Володимир Пономаренко відправив його на повірку до Івано-Франківська. Тамтешні експерти зробили висновок, що прилад абсолютно справний та відповідає всім метрологічним вимогам.
— Тоді я зрозумів: вони робитимуть усе можливе й неможливе, щоб у Сумах не з’явилося жодного роторного лічильника, — ділиться співрозмовник.
Для нього це вже стало справою принципу. Пономаренко придбав другий, точнісінько такий самий прилад і відправив його на повірку в Київ — до Всеукраїнського державного центру стандартизації і метрології. Там видали документ, що й цей лічильник не має жодних відхилень від параметрів.
— Тоді я написав листа в «Сумигаз», де повідомив, що замість визнаного ними несправним лічильника придбав новий та прошу його встановити. Вони забрали на повірку і другий прилад, а згодом повідомили, що й цей непридатний. Тоді я поклав їм на стіл експертний висновок найвищого метрологічного центру держави: а що ви скажете на це? Після цього вони знову переключились на «самовільне втручання», почали говорити, нібито десь не так переварена якась труба, хоч зварювальні роботи у квартирі взагалі не проводились. Я звернувся до Антимонопольного комітету. 5 жовтня 2017 року колегія територіального відділення АМК прийняла рішення про те, що дії ПАТ «Сумигаз» — незаконні. Споживач має право встановити будь-який сертифікований прилад обліку, а монополіст не має права діяти в інтересах якогось конкретного виробника та нав’язувати всім його продукцію. «Сумигаз» оштрафували на 68 тисяч гривень та зобов’язали в 10-денний термін встановити у моїй квартирі лічильник, поновивши постачання палива.
Однак після цього газ у помешканні Пономаренків з’явився лише через рік. ПАТ «Сумигаз» оскаржило рішення АМК у Господарському суді області, а коли той підтримав Антимонопольний комітет і, відповідно, споживача, — звернувся до Харківського апеляційного господарського суду. Рішення харківської Феміди також виявилось для газопостачальної компанії невтішним, і вона спрямувала апеляцію до Верховного Суду України. Останньому через ПАТ «Сумигаз» довелось приймати аж два рішення: від 6 листопада і 27 листопада 2018 року. Обидва були винесені в інтересах Сумського територіального відділення Антимонопольного комітету, Харківського апеляційного суду і, у кінцевому підсумку, Володимира Пономаренка. Тож експозиція на сьогодні така: із 16 листопада нинішнього року нескорений споживач живе у своїй квартирі з газом, а ПАТ «Сумигаз» має заплатити призначені АМК 68 тисяч гривень штрафу.
Однак лише цим фінансові втрати газового монополіста, схоже, не обмежаться. За словами В. Пономаренка, за два з половиною роки «війни» він витратив на експертизи, проекти, довідки, поїздки, сертифікати, рекомендовані листи тощо понад 30 тисяч гривень і має папірці, котрі це підтверджують. Окрім цього, у судовому позові до ПАТ «Сумигаз» споживач планує вказати заподіяну родині моральну шкоду — по мільйону гривень на кожного члена сім’ї. В. Пономаренко також десь вичитав, що компанія має відшкодувати йому вартість недоотриманого газу в подвійному розмірі.
— Комісії з ПАТ «Сумигаз» приходили до нас 11 чи 12 разів, — підсумовує В. Пономаренко. — Кілька разів нібито із намірами підключити лічильник та подати паливо. Але завжди знаходили причину, чому цього не можна зробити. Мені на все довелось діставати сертифікати якості — на пенькову паклю, на кожен краник і кожен гвинтик. Навіть на фарбу. Назбиралась ціла пачка таких сертифікатів — більш як сотня штук.

Гори ти синім полум’ям!

За словами В. Пономаренка, йому кілька разів пропонували гроші — аби поступився. Дійшли до 100 тисяч гривень. Якось його ледве не збив автомобіль — цей випадок чоловік також пов’язує зі своєю «газовою опозицією».
На сесії міськради він подякував усім, хто допомагав у боротьбі, та повідомив: нещодавно встановлений у квартирі роторний лічильник не відраховує кубометри, якщо вогник на конфорці газової плити має не голубий, а жовтувато-червоний колір. Після цього просто в сесійній залі до Пономаренка стали підходити люди: ставили запитання та просили телефончик. Бо проблема і справді має місце: за тиждень до сесії мешканці шести сумських вулиць скаржились у соціальних мережах на жовтий газ. Що в паливо щось домішують, українці підозрюють давно, але чомусь і досі не з’ясовано, хто на цьому заробляє.
Традиційні мембранні лічильники крутяться навіть тоді, коли з конфорки щось шипить і зовсім не горить, але роторний рахує справедливо: лише те паливо, яке відповідає державним стандартам якості. В. Пономаренко розповів, що найчастіше роторний прилад обліку простоює після 24-ї години. У цей час, як правило, домогосподарки вже нічого не готують, тому ніхто не бачить, якого кольору вогник на плиті. Але в цей час працюють опалювальні котли, а на них витрачаються найбільші обсяги газу. І ось тут пазли, нарешті, сходяться: якщо всі споживачі замінять мембранні газові лічильники на роторні, постачальники палива збанкрутують. Тому й воюють до останнього.

Володимир ЧЕРНОВ.
Фото автора.

Сумська область