Нині важкі часи, можна сказати, надважкі. Ніколи, на мою думку, Україна не перебувала в такій небезпеці, як сьогодні. Абсолютна більшість розуміє, що доля країни в наших руках. І кожен розуміє, що згуртованість і єдність допоможуть дати відсіч кожному, хто намагатиметься зазіхнути на наші життя та спокій. Усі ми, громадяни України, немов пальці, стиснуті в кулак. А кулак зазвичай не гладить, а б’є.

І на цьому тлі духовної мобілізації перебувають ті, хто волає: «Усе пропало», «Треба скидати владу», «Досить витрачати гроші на армію та флот».
Усе це кажуть провокатори духу, ті, у кого кишка тонка, хто вже двічі, а то й тричі на день міняє труси через страх.
Я вважаю, що армія та флот, які створюються на наших очах, повинні постійно відчувати всенародну підтримку. Що зробив і робитиму особисто я? В одну з бригад морської піхоти, що дислокована в Одеській області, я для морських піхотинців завіз дві туші кабанчиків, кілька мішків з локшиною, рисом, гречкою.
Для матроського стола свіже м’ясце зайвим не буде. Годують морських піхотинців непогано, сам пообідав у матроській їдальні.
Я подумав, що така допомога (чим можу, тим і допомагаю) має бути не разовою, а регулярною. Я — не волонтер, я — практична людина, яка мислить і діє системно. Найближчими днями ми укладемо договір про регулярну продовольчу допомогу морським піхотинцям. Комусь це здасться пропагандистським кроком, але я ані в президенти, ані в народні депутати не збираюся йти. Я не хочу нити й плакатися. Я хочу діяти. І буду це робити. І друзів намагатимусь переконати в підтримці цієї справи.

Капітан 1-го рангу Аркадій Степаненко подякував мені за допомогу. Особливі слова подяки він сказав за 50 екземплярів передплати «Голосу України», які я оформив для підрозділу морської піхоти. Головна газета України — чесна й серйозна: не бреше, не ображає людей, а об’єктивно пише про нашу країну, про Збройні Сили України й Військово-Морські сили.
До речі, з таких непомітних та добрих справ і починається патріотизм. Батьківщина, Україна в нас одна на всі часи. І ми не маємо права стояти осторонь, коли їй важко.

Микола СТОЯНОВ,
заслужений юрист України.