У музеї Військово-морського флоту, що у Великій Северинці поблизу Кропивницького, варто побувати. Хоч він і в невеликому селі, проте тут зібрано чимало реліквій та експонатів, присвячених героям-підводникам з України, знаним в усьому світі...
А нещодавно в музеї започаткували традицію відзначати день народження земляка, героя-підводника Ізраїля Фісановича (раніше урочистості, пов’язані з його іменем, проводилися переважно в обласному центрі).
Легендарний підводник народився в Єлисаветграді 1914-го. Тут минули його дитячі роки. Навчався в Зінов’ївській школі № 7 та місцевому закладі ФЗН (фабрично-заводське навчання). У Військово-морському флоті — з 1932-го. Служив на підводних човнах Балтійського та Північного морів. Під час Другої світової війни субмарина М-172 бригади підводних човнів Північного флоту під командуванням І. Фісановича потопила у Баренцевому морі три ворожі транспорти. До весни 1942 року під час сімнадцяти бойових походів його екіпаж потопив ще вісім гітлерівських транспортів. Успішно виконав дві висадки-зняття розвідгрупи на узбережжі Норвегії. У квітні 1942-го капітан-лейтенант Ізраїль Фісанович став Героєм Радянського Союзу. З червня 1943 року він — на чолі 6-го дивізіону підводних човнів. У квітні 1944-го призначений командиром підводного човна В-1, переданого Великою Британією Радянському Союзу. Під час переходу з Англії човен трагічно загинув...
Крім радянських нагород, Фісанович також відзначений вищою морської нагородою США — «Морським хрестом». Його ім’ям названо вулиці в місті Полярний Мурманської області та Кропивницькому. На приміщенні школи, де навчався І. Фісанович, є меморіальна дошка. А в шотландському порту Данді на пам’ятнику підводникам, загиблим у роки Другої світової війни, висічені також імена моряків екіпажу Фісановича.
У Гамбурзі нині живе син легендарного підводника — Тарас Фісанович, котрий багато робить для популяризації у світі імені свого батька, а отже — й краю, де той народився. Як успішний петербурзький медик опинився у Німеччині? Про це Тарас розповів, коли приїхав у місто на Інгулі на сторіччя від дня народження батька. Виходить так, що Фісанович-старший поклав голову в боротьбі з нацизмом німецьким. Малолітнього Тараса, схожого на батька, мама-українка і бабуся, рятуючи від гітлерівців, переховували в окупованому Харкові. А коли він виріс, знов мусив утікати від фашистів, цього разу... російських, із Санкт-Петербурга кінця дев’яностих!
Від Тараса Фісановича стало відомо, що його батько мав літературний хист, був автором популярної пісні «Строевая подводная», книжок «Записки подводника» та «История «Малютки» (є в експозиції музею), дружив із російськими літераторами В. Каверіним, Л. Кассілем, Ю. Германом, К. Симоновим. Утім, зі слів Тараса, знав українську мову і розмовляв нею. Також Ізраїль Фісанович при нагоді напам’ять читав поему Тараса Шевченка «Катерина». А коли народився син — не випадково назвав його Тарасом...
Наступного року на березі Інгулу легендарному підводнику поставлять пам’ятник.
