Один із найславетніших в історії українців — Валерій Лобановський — вписав нашу Батьківщину в історію світового футболу. Він створив одну з найсильніших європейських команд свого часу і виховав цілу плеяду футбольних зірок. Зрештою, кілька разів був визнаний найкращим клубним тренером світу.
Київський хлопчина, дитинство якого припало на війну і важкі повоєнні роки, здолав усі перешкоди й дістався вершин завдяки наполегливості, нестримному прагненню до знань, невтомності й гострому розуму. Його приклад вражає, захоплює й надихає.
Ні до ігрової кар’єри знаменитого лівого крайнього нападника київського «Динамо» 1950—1960-х років («сухий лист» Лобановського, коли він забивав м’ячі безпосередньо з кутового, увійшов у футбольні підручники), ні тим паче до тренерської творчості Лобановського ніколи не було байдужих.
Лобановський-футболіст здобував разом із колегами для київського «Динамо» перші чемпіонські медалі 1961 року. Лобановський-тренер зробив свій клуб явищем на європейській арені.
Друзів у його футболу було достатньо, але й опонентів немало. А він вважав, що головне — це рахунок на табло. Таким було тренерське кредо Лобановського.
Він першим у тодішній країні перевів улюблену народом гру на рейки футбольної науки, а стрілки футбольних годинників — на європейський час. Він першим кинув виклик традиційним підходам до навчально-тренувального процесу, за яких кількісні показники витісняли якісні характеристики.
За мету Лобановський ставив не просто результат, а видатний, якого можна досягти тільки високим рівнем злагодженої гри, яка виявиться незабутньою для цілих поколінь уболівальників. І хто зможе заперечити йому тепер, згадавши блискучі перемоги Лобановського-тренера в радянський час: вісім тріумфів у чемпіонатах СРСР, шість кубкових перемог, два Кубки кубків і Суперкубок Європи! Плюс олімпійська «бронза»-76 і «срібло» чемпіонату Європи-88 зі збірною тодішнього Союзу, яка в ті роки складалася в основному з гравців київського «Динамо».
Звичайно, варто пригадати, яких блискучих зірок світового класу — від Олега Блохіна до Андрія Шевченка — Лобановський буквально виліпив. Тому назвати його геніальним футбольним скульптором зовсім не буде перебільшенням. І таке порівняння ще більше посилюється, коли згадати про той неоціненний внесок, який зробив Лобановський у відродження українського футболу в останні роки свого життя.
Завтра видатному тренеру виповнилося б 80 років.
