Переживаючи новорічно-різдвяну ейфорію, варто не забувати про нужденних і поділитися з ними багатством своїх святкових столів. По приклад далеко ходити не потрібно. В наших найближчих західних сусідів усе вже працює.
 

У Польщі одразу ж після різдвяних свят, з 26 до 28 грудня, відбулася святкова акція «Поділись їжею з бездомними». Цьогоріч вона мала рекордне покриття — в її засягу 50 міст і містечок у 16 воєводствах, зокрема Варшава, Вроцлав, Зелена Гура, Лодзь, Катовиці, Краків, Познань, Тримістя (Гданськ, Гдиня, Сопот). Бажаючі передати продовольство нужденним зголошуються заповнивши спеціальний формуляр на сайті акції під назвою «поділімось» (www.podzielmysie.pl). Після узгодження часу передачі їжі волонтери приїжджали до них, забирали пакунки і відвозили до місцевої інституції, що займається наданням підтримки нужденним, наприклад, в їдальні для убогих та притулки для бездомних.
За твердженням організаторів акції, з кожним роком її масштаби перевищують їхні «найсміливіші очікування». Кількість переданої їжі в ході останньої різдвяної акції ще підраховують, натомість, як повідомила ініціаторка акції Марія Сколожинська, завдяки співпраці з місцевими їдальнями і притулками після минулорічних великодніх свят було роздано тисячі святкових наборів їжі.
Принцип такий. Приймають усі види свіжої, приготовленої вдома їжі — вареники, бігос (традиційна на польському святковому столі тушкована капуста), салати, солодощі та хліб, а також всілякі продукти з довгим терміном придатності до споживання. Є умова —упевненість у тому, що їжа буде придатна для споживання упродовж 24 годин. Коли виникають сумніви стосовно того, що вона залишатиметься свіжою наступного дня, пояснює М. Сколожинська, слід поставити собі запитання: «Чи дали б ми цю їжу нашим коханим чи дітям». Організатори акції постійно шукають волонтерів, котрі мають автомобіль і бажання присвятити кілька годин для поїздок своїм містом чи його околицями з метою збирання їжі від тих, хто виявив бажання нею поділитися.
Подарувати святкову їжу можна також через мережу пунктів «їжеобміну», куди приходять ті, в кого на святвечірньому столі не було нічого. Діяльність цих пунктів, що базується на принципах «foodsharing» (з англійської food — їжа i sharing — ділитися), набуває дедалі більшого поширення у дедалі нових польських містах. Активісти цього руху наголошують, що «мають свій прайм-тайм після Різдва та Великодня».
Однак досвідчені волонтери також пам’ятають, що мусять бути в готовності пізнім пополуднем та вечорами, коли, як правило, закінчуються конференції, тренінги, закриваються кафе і ринки. Інтенсивно працюють також у вихідні, особливо весною і влітку, коли в розпалі весільний сезон. Активістів «foodsharing» не випадково називають рятівниками. Адже їх завданням є рятувати надлишки їжі, які кнайпи, пекарні, кав’ярні чи продавці ринків списують у відходи/втрати. Нині з варшавськими пунктами обміну їжею співпрацює 30 таких закладів. На тиждень — це кілька сотень кілограмів харчів, які замість потрапити у смітник, передаються туди, звідки мають шанс знову потрапити в тарілку.
Рятівники — це люди різного віку, від школярів до втричі старших. Деякі з них моторизовані, інші пересуваються на велосипедах або громадським транспортом. З варшавським «foodsharing» пов’язано майже 80 таких волонтерів. Тих, хто забиратиме їжу, визначають за допомогою спеціальної платформи або групи у Фейсбуку. Там координатори розміщують замовлення в тому разі, якщо  раптом хтось захоче віддати їжу в пункт. Про те, що вдається отримати в гастрономічних закладах, рятівники часто інформують також у соціальних мережах. Фотографії того, що потрапляє в шафки і холодильники пунктів їжеобміну, можна знайти в групах, присвячених фріганізму і «foodsharing». До руху може приєднатися кожен, хто підтримує ідею немарнування їжі. Хоч би як парадоксально це звучало, але головна мета волонтерів «foodsharing» не полягає у традиційному наданні допомоги, натомість вони радіють тоді, коли певні гастрономічні заклади перестають з ними співпрацювати у зв’язку з тим, що перестають мати «втрати».
За підрахунками Грінпіс Польща, поляки марнують 
9 мільйонів тонн продуктів харчування на рік, що в перерахунку на одного мешканця становить 253 кг. Найчастіше до смітника потрапляють хліб та хлібобулочні вироби (49%), далі йдуть — фрукти (46%), ковбасні вироби (45%), овочі (37%), йогурти (27%) і картопля (17%).
Виявляється, що, викидаючи їжу, ми створюємо чергові проблеми для довкілля. З одного боку, не думаємо про те, щоб ділитися, і про те, що марнуються тонни їжі, а, з другого, є місця, де її бракує. Якщо не завжди від нас залежить, що відбувається з їжею до моменту її потрапляння до магазинів, то ми маємо вплив на те, що з нею станеться, коли вона опиняється в наших домівках.

Довідково 

Ідея громадського рятування їжі народилася в Німеччині, з ініціативи активіста Рафаеля Феллмера, який разом зі своїми 25 тисячами волонтерів (які діють нині не лише в Німеччині, а й у Австрії та Швейцарії) за шість років врятував кілька сотень тонн їжі. Вони створили 700 пунктів обміну їжею — місць, де стоять холодильники і шафки, в яких в будь-який час можна залишити і забрати їжу. 
В Польщі їх започаткували Ангнешка Бєльська і Кароліна Гансен. Перший такий пункт був створений на факультеті психології Варшавського університету в травні 2016 р. Нині в польській столиці 12 пунктів.  Громадські холодильники і шафи стоять також у 20 інших містах країни, зокрема, в Кракові, Торуні, Вроцлаві та Бидгощі.