Зимовий похід у гори — ніби побував у якомусь фільмі

Узимку Івано-Франківщину відвідує чимало туристів, адже тут можна відчути особливий дух свята, зануритися у вир гуцульських традицій. Ваблять неймовірні краєвиди, засніжені схили й полонини. А ще можна покататися на лижах, сноуборді, з’їхати на санях тощо.

Уже вп’яте зустрічає Новий рік на Говерлі франківець Юрій Юрків (на знімку). Його ж особисте ноу-хау — вогнище на найвищій горі країни. Є чимало охочих залишити теплі домівки та вибратися цієї суворої пори в гори. Та ще й здійснити нічне сходження. Ця тенденція набуває дедалі більшого розмаху, і не лише серед молоді.
Буває, що вибираються самостійно, без супроводу фахівців. Для пішого ж походу в гори необхідна відповідна підготовка. Адже у високогір’ї Карпат ускладнені погодні умови, часті снігопади, хуртовини. Труднощі можуть спричинити обмежена видимість і загроза сходження лавин.
Юрій Юрків — гірський гід. Каже, перед походом на вершини треба добре спланувати свої дії. Користуватися послугами інструктора, який знає місцевий рельєф, погодні умови та навіть в умовах поганої видимості знайде вихід із надзвичайних ситуацій. Гіди також мають різну кваліфікацію: хтось може розгубитися. А треба діяти чітко за планом, без зайвих емоцій та паніки. В горах існує тонка грань між «можна» і «не можна». Якщо людина має страхи щодо нічного сходження на вершину, то й не треба вибиратися.
«Якщо гід недооцінить ризики, складність ситуації, то може трапитися біда, — зауважує Юрій. — А має правильно пояснити небезпеку та навіть припинити похід. Буває, що ризики надто високі, а життя і здоров’я учасників групи найважливіші».
Здебільшого під Новий рік веде на Говерлу збірну групу, переважно новачків. Беруть із собою дрова. Було, що й при 30 градусах морозу вибиралися. Піднялися десь на 1700 м, і частина групи з іншим гідом повернулася назад. Решта таки піднялася. Щоправда, тоді було ясно. Якщо ж вітер, це нереально, бо множаться показники термометра. О 23.30 рушають, виходять на вершину й швидко спускаються. Святкують уже в готелі.
Підготовка починається з підбору одягу. Він має бути теплим, багатошаровим. Кілька курток — пухова, мембранна, штормовка. Під час походу стає тепло, можна одну зняти. Запасні рукавиці, шкарпетки, спеціальне трекінгове альпіністське взуття або ж зручні теплі боти. Перед виходом інструктор проводить тестову прогулянку, чи нічого не тре. Якщо турист недоукомплектований, щось проігнорував, беруть напрокат. Гіди зазвичай носять запасні речі. Шапочки, окуляри, балаклави або стопери. Все екіпірування важить 13—25 кг. Термобілизна на мериносі. Вона зігріває та відводить вологу. Так не мерзнеш і менший ризик захворіти.
Шампанське — в термосах, щоб не замерзло. Суто символічно, бо ж ризик. Їжу беруть таку, щоб їсти в рукавицях: горішки, сухофрукти, готові бутерброди. Руки швидко обморожуються. За сильного вітру можна за 5 хв. мати найбільшу ступінь і не відчути відразу.
Психологічно треба бути готовим до всього. Дехто в поході розклеюється. Навіть чоловіки. До речі, дівчат у групах зазвичай більше. Може, тому, що хлопці частіше ходять без гіда. Траплялося, що зносили травмованих на ношах. Якось ніс туриста на собі. Сам фізично розвинутий, так легше, ніж тягнути. Юрій уперше повів дітей у 11 років. Було то в селі Козаківка Долинського району, звідки батькова родина. Займається з двома братами спортом, загартований. Каже, що з п’яти років його самого садили на автобус — їхав на гімнастику. Тепер у походах проводить половину року. Особистий рекорд — Казбек, понад 5 тисяч метрів. Зимовий похід у гори — як окреме життя, ніби побував у якомусь фільмі.
На горі Піп Іван у Верховинському районі, в приміщенні колишньої обсерваторії, розміщується Чорногірський гірський пошуково-рятувальний пост. Його співробітники закликають туристичні групи утриматися від виходів у високогір’я під час небезпеки сходження лавин. Якщо ж трапилася біда, можна знайти прихисток у рятувальників.

Людмила СТРАЖНИК.
Фото надано Юрієм Юрківим.
(За інформацією https://green-travel.biz/).

Івано-Франківська область.