У Великій Британії триває процедура виходу країни з ЄС, котрий після проведення референдуму плановано було здійснити 29 березня. 

 

Досі жодна держава не залишала спільноту, створену 1992 року. Розбіжності в підходах до ухвалення варіантів Brexit -- жорсткого чи м’якого -- спричинили  розкол в уряді. Прем’єр-міністр Тереза Мей, котра була за «м’який» вихід з ЄС, не знайшла підтримки в парламенті, тож її доля як глави кабінету теж невдовзі має постати на порядку денному. 

 

Хоч Лондон і Брюссель узгодили «інституційну базу» для визначення і трактування між ними правових відносин -- проект спільного плану Brexit, але під час голосування він провалився. Тереза Мей мала намір представити план подальших дій 21 січня.

 

Тим часом,  хоч з Євросоюзом розлучається Велика Британія, головний біль уражає Німеччину, пов’язану  з острівною державою багаторічними відносинами, проектами та  зобов’язаннями. Передусім ідеться про те, що ухвалення «жорсткого Brexit» призведе до нерегульованого виходу Об’єднаного Королівства з ЄС. Представники промислових об’єднань ФРН попереджають, що Лондону загрожує рецесія, яка відобразиться і на підприємствах Німеччини. Під загрозою і тисячі робочих місць у багатьох галузях виробництва -- й не лише у Великій Британії. Тому вони вважають за доцільне бодай перенести дату виходу на пізніший термін. 

 

Також міністр фінансів ФРН Олаф Шольц вважає, що «жорсткий Brexit» -- найгірший варіант для ЄС, а особливо для Великої Британії. Такого висновку доходять і чимало німецьких політиків, передусім членів урядової коаліції. 

 

Водночас опозиційна правопопулістська партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН), котра сприймається у ЄС як небезпека його єдності, висунула гасло про вихід ФРН зі спільноти. У її новій програмі, з якою вона прямує на вибори до Європарламенту, що відбудуться у травні, ідеться, що в разі, коли її основні пропозиції стосовно реформування системи ЄС не будуть реалізовані, то партія порушуватиме питання  виходу ФРН чи впорядкування розпуску ЄС і створення нового європейського економічного співтовариства, основаного на спільних інтересах. Тобто в рамках виборів у парламентський орган ЄС німцям пропонується проголосувати за скасування самого… ЄС.

 

Можна сперечатися про реальність реалізації такої програми. Але те, що проблема у відносинах країн, які входять до спільноти, одна з одною, а також «штабом» управління у Брюсселі, безперечно, існує. Проблема, котра всупереч критиці, а часто й невдоволенню громадян політикою ФРН щодо ЄС, ігнорувалася чи не розв’язувалася.  Ідеться передусім про фінансову допомогу Німеччини, а також інших країн-учасниць, спрямовану на убезпечення від дефолту Греції та Кіпру. І хоч вести будь-які переговори з німецькими правими популістами у ЄС ніхто не буде, але їхній виборець сигнал про вихід Німеччини зі спільноти запам’ятає. Саме на підтримку таких симпатиків, яким обіцяна ідея Dexit (від Deutschland), АдН розраховує на наступних виборах.

 

Ідея, на перший погляд, справді мало здійсненна, але, якщо врахувати, що в країнах-членах ЄС час від часу виникають то малі, то великі  «бунти» проти  тяжіння над ними Брюсселя та за вихід зі спільноти, то принаймні вона може стати темою для обговорення. Хоча цілком зрозуміло, що після виходу Берліна з цього утворення воно втрачає сенс, оскільки позбавляється величезних фінансових вливань. Та й сама Німеччина, її економіка, котра прив’язана до  системи ринків ЄС, від прощання з Брюсселем теж багато програє.

 

Утім, в «Альтернативи для Німеччини» в справі виходу з ЄС у самій країні є союзник -- її непримиренний опонент з більшості питань партія «Ліві», а також деякі політичні сили в державах-учасницях спільноти.

 

Наскільки можлива реалізація заклику цих партій про вихід з ЄС уже найближчим часом? Про це конкретно поки що не йдеться, оскільки такий крок вимагає внесення змін до німецької конституції. На відміну від Британії у ФРН не практикується пряма демократія: після Другої світової війни держави-переможниці її заборонили, запровадивши низку обмежень, обійти які неможливо, а встановлена процедура  надто складна, щоб її здійснити.

 

Тим часом криза політичної системи Німеччини рано чи пізно спонукає суспільство до її перебудови. А проблеми ЄС, котрі дедалі збільшуються, зрештою змусять цю організацію якщо не саморозпуститися, то здійснити структурні реформи. 

 

Наталія ПИСАНСЬКА. 

 

Берлін.