Правителі самопроголошеної «ДНР» намагаються у всьому наслідувати російських. Як у народі кажуть, змальовують із них візерунки. Тому вслід за Путіним передноворічну прес-конференцію провів і глава «ДНР» Пушилін. Але, враховуючи масштаби, вона була набагато скромніша — у ній брали участь раз у 30 менше журналістів. Пояснюючи ситуацію на неабияк збіднілому продовольчому ринку, ватажок змушений був сказати, що торік хліба на полях «ДНР» зібрали на 44 відсотки менше, ніж у попередньому. Як зазвичай заведено, пояснив це поганою погодою.
Минуле літо, звичайно, стосовно погоди було не кращим, однак не настільки, щоб поля наполовину збідніли. А про інші сільгоспкультури не було сказано ні слова. Щоправда, крізь зуби ватажок змушений був визнати, що на полях загинуло багато тонн капусти та інших овочів. Усе це не забарилося позначитися на прилавках магазинів і ринків: продукти різко здорожчали, адже товар доводиться завозити з далеких російських країв і далекого зарубіжжя.
Рік, що минув, був не кращий не лише в землеробстві. Промисловість Донбасу теж не могла похизуватися досягненнями. Пушилін змушений був визнати, що виробництво промислової продукції становить лише 30 відсотків можливостей. На горлівському «Стиролі» ось уже місяць не платять зарплату — немає чим. Причина добре відома: відсутність сировини й ринків збуту. Простіше кажучи, промислові товари просто немає з чого виробляти та й вироблене реалізувати доволі важко. У самій Росії досить вугілля, сталі й хімдобрив, а це основні позиції експорту «ДНР».
От і виходить як у тій пісеньці з фільму «Брильянтова рука»: «Крокодил не ловится, не растет кокос». А з далекого зарубіжжя встановлено контакти лише з такими «країнами», як Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я і частково Крим. Як писав С. Єсенін, «Каких уж тут ждать обилий, была бы душа жива». А душа «ДНР» жива завдяки безплатній допомозі Росії. Однак правителі «ДНР» продовжують вселяти населенню надію, що незабаром, мовляв, усе зміниться на краще, Донбас стане частиною Росії. І це ось-ось повинно відбутися. І багато людей поки що в це вірять, плекають надію, що будуть і ловитися крокодил, і рости кокос. Та в що тільки не повіриш, коли не хочеться визнавати власні дурні помилки!
Михайло ПРОНІН.
Мал. Віктора СТАРОВА.
Донецьк.
