Німецькі ЗМІ обговорюють рішення урядової комісії з питань вуглевидобування, яка прийняла програму відмови від вугілля до кінця 2038 року.

У зв’язку з цим вирішено спрямувати з державного бюджету 40 млрд євро федеральним землям Бранденбург, Північний Рейн-Вестфалія, Саксонія, Саксонія-Ангальт, котрі прагнуть відмовитися від використання вугілля як джерела енергії. Ці регіони упродовж 20 років — щороку — отримуватимуть субсидію 1,3 млрд євро.

Утім, урядова комісія передбачає перенесення терміну скасування відмови від вугільної енергогенерації на 2035 рік. Чи це можливо буде зробити — покаже перевірка, яку здійснять 2032-го. Нині потужність вугільних ТЕС Німеччини становить 12,5 гігават, і вони виробляють близько третини електроенергії країни.

На споживачів усіх видів енергії чекають також інші новації, пов’язані з питаннями захисту клімату. Адже країна взяла на себе національні та міжнародні зобов’язання щодо поліпшення довкілля, у зв’язку з чим має намір прискорити перехід на екологічно чисту продукцію. У низці таких заходів — відмова від атомної енергетики до 2020 року. Ідеться про те, що до 2050-го викиди двоокису вуглецю у країні мають становити 80—90% від показників 1990-го.

Однак чи достатньо буде для економіки країни екологічно чистої енергії і які існують інші її джерела — ще запитання. Але саме тоді, коли урядова комісія повідомила про відмову від застосування вугілля для виробництва електроенергії, канцлер ФРН Ангела Меркель на Світовому економічному форумі в Давосі відповіла на нього, заявивши, що Німеччина не має наміру загалом припиняти застосування вугілля. «Ми продовжимо отримувати російський природний газ, а також з інших джерел… Якщо ми відмовимося від вугілля і атомної енергетики, то нам знадобиться більше газу — і енергія має бути доступною», — пояснила глава німецького кабінету.

Тим часом із російським газом не все так просто: зокрема, не вщухає конфлікт навколо російсько-німецького проекту «Північний потік-2». На полі «бою» — як потужні гравці, зокрема США, так і менші, але чиї інтереси певною мірою порушені. США вимагають блокування нового газопроводу, мотивуючи тим, що за його експлуатації постраждає не тільки Україна, а й країни ЄС. Адже, на їхню думку, поява цього маршруту збільшить залежність ЄС від російського «Газпрому», котрий уже постачає сюди майже третину обсягів газу. Також Україна після запуску «Північного потоку-2» втратить не тільки дохід від транзиту вуглеводнів, а й геополітичний важіль впливу.

Їхні опоненти, навпаки, вважають, що американці самі мають амбітні плани щодо експорту власного скрапленого природного газу в Європу та занепокоєні конкуренцією з «Газпромом». Водночас міністр економіки Німеччини Петер Альтмаєр намагається відбивати атаки недоброзичливців тим, що уряд його країни не має правових підстав для втручання у будівництво «Північного потоку-2», і закликав сторону опонентів «не заважати».

Також чимало німецьких ЗМІ намагаються з’ясувати у громадян їхнє ставлення до проекту «Північний потік-2». Авторитетна соціологічна служба Forsa, на замовлення медіагрупи RTL, здійснила опитування на цю тему. За її даними, 73% німців підтримують проект, проти нього — лише 16%. Утім, такий результат передбачуваний, адже в ЗМІ часто друкують матеріали, в яких ідеться про це будівництво, і як про один з його плюсів повідомляється, що в підсумку ціна на газ для населення буде значно нижчою від тієї, яку воно сплачує нині.

Берлін.