Три пари наречених стали на весільний рушник у Вінницькій виправній колонії №86. Церемонія відбувалася в залі довготривалих побачень.
Попри незвичне місце проведення обряду представники відділу реєстрації актів цивільного стану дотрималися майже всіх традицій. Звучав марш Мендельсона, молодятам поставили традиційне запитання: «Чи згодні ви стати чоловіком і дружиною?» Щоправда, наречені не обмінювалися обручками, бо це заборонено в таких закладах. Не було пишного вбрання, не пінилося шампанське і не чекав під вікнами весільний кортеж.
«Усе одно я щаслива», — зізналася після реєстрації одна з наречених, 23-річна Лілія. Свого судженого на ім’я Андрій, якому нині 29, зустріла рік тому. Побачила — і зрозуміла, що він її доля. Тоді він ще не був засуджений. Зізнається, що чекатиме свого чоловіка з тюрми, бо палко його кохає. Щоб він не сумнівався в її почуттях, вирішили одружитися. Після повернення Андрія повінчаються в церкві.
Усі весільні пари отримали право на побачення на три доби. В колонії пояснили, що це передбачено чинним законодавством. «Керівництво закладу позитивно ставиться до укладення шлюбів, — каже заступник начальника з соціально-виховної та психологічної роботи Вінницької виправної колонії №86 Володимир Хведчук. — Хто створив сім’ю, той думає про те, як швидше опинитися поруч з рідними, тому не порушує режим». Керівник прес-служби управління Державної пенітенціарної служби у Вінницькій області Ірина Шаповалова повідомила, що у виправних установах області торік було зареєстровано 47 шлюбів.
Вінницька область.
