У понеділок голова парламенту Косово Кадрі Веселі запросив на екстрену нараду президента Хашима Тачі, прем'єр-міністра Рамуша Харадиная і його першого заступника Фатміра Ламая. Як повідомляють косовські ЗМІ, вони обговорювали головну для країни проблему -- скасування 100-відсоткових мит із Сербією та Боснією і Герцеговиною, що загнала в глухий кут переговірний процес Приштини з Белградом.
Косовське Радіо й телебачення поінформувало, що лідери країни домовилися про єдину платформу на переговорах з Белградом. Це, на їхню думку, має посилити позиції Приштини на міжнародній арені. Що стосується мит, то прем'єр-міністр Рамуш Харадинай категорично заявив: «Мита залишаються!»
Чимало косовських ЗМІ зазначають, що через непоступливу позицію глави уряду країна може втратити 12 мільйонів доларів, які Вашингтон раніше пообіцяв надати Приштині для зміцнення новоствореної армії. Крім того, Косово втратить ту потужну підтримку США на міжнародній арені й навіть може опинитися під економічними санкціями американців.
Перші ознаки негативного ставлення США до ігнорування Харадинаєм рекомендації про скасування 100-відсоткових мит уже наявні. Прем'єрові не видали візу для в'їзду до Сполучених Штатів для участі в міжнародній конференції із проблем Західних Балкан. Потім високопоставлений американський генерал раптово скасував свій візит до Косово, про що дипломатичними каналами було поінформовано владу цієї країни.
А тепер проти Харадиная розпочалася інформаційна атака. Деякі західноєвропейські видання висловили подив з того факту, що прем'єр найбіднішої на Балканах країни отримує найвищу зарплату серед своїх колег. Вони посилаються на дані Світового банку, згідно з якими посадовий оклад прем'єра Косово становить 2950 євро. Найближчий за місячною винагородою до нього прем'єр ще однієї бідної країни -- Албанії -- Еді Рама: вона починається з 1700 євро. У прем'єра Сербії Ани Брнабич оклад значно скромніший -- лише 1000 євро, у її македонського колеги Зорана Заєва -- 1300 євро, у чорногорського прем'єра -- 1130 євро.
У багатьох обивателів уже виникає закономірне питання: а чи варто надавати допомогу країні, де прем'єр отримує найвищу грошову винагороду? Чи він виконує більший обсяг роботи, ніж його колеги із сусідніх країн? А може, це особлива плата за неабияку впертість та нехтування світовою громадською думкою?
