Чотири роки тому Інна Приступа (на знімку) 

із селища Млинів, що на Рівненщині, взялася доглядати свиней так званої в’єтнамської породи. Бо за ними легко і зручно прибирати, вони — стадні тварини, дружелюбні одна до одної, а головне — невибагливі до їжі, пасуться будь-де і за будь-яких умов.

Крім того, свині в’єтнамської породи швидко звикають до господаря, а також мають стійкий імунітет. Може, це пояснюється тим, що один із їхніх предків — дика свиня. Втім, як оцінювати цю перевагу: з одного боку — це добре, а з іншого — чималий мінус.

Річ у тім, що до африканської чуми свиней «в’єтнамці» частково стійкі. Якщо звичайна свійська свиня після зараження АЧС загине за добу-другу, вилікувати її практично неможливо, то заражені АЧС «вихованці» млинівчанки можуть кілька місяців комфортно почуватися, тобто мимоволі стають переносниками страшної хвороби. До речі, в науковій літературі йдеться про те, що «в’єтнамці» з хворобою можуть до восьми місяців залишатися в «свинячому строю». На щастя, ця страшна недуга обминала господарський двір Інни Приступи.

На домашній свинофермі найплодючіша хрюша-мама: менш як 12—13 поросят не приводить, а бувало, що і 16 (ця кількість нині рекордна).

А тепер про забійні кондиції: середній варіант — 60—80 кілограмів. Хоча можна «витягнути» і на 100—120 кг — таку вагу «в’єтнамці» на домашніх кормах можуть набрати за місяців 14—15, зрозуміло, що без будь-якої хімії. Якщо на забій свинку чи кабанчика відправляти восени, то м’ясо з них після трави таке соковите, що від рота не відірвати. А сало — справжній український снікерс. Особливо якщо зимою годувати кукурудзою і пшеницею, а влітку — травою, то пласти сала і м’яса чергуються і створюють додаткові смакові та апетитні стимули.

Зазвичай млинівчанка доглядає дві свиноматки, а торік — аж чотири. Тому й не дивно, що саме минулого року поголів’я свиней на подвір’ї пані Інни зросло аж до 36. Якщо врахувати місцезнаходження «свиноферми», якої, до речі, не видно і не чути довкіл, то на часі млинівчанці проводити семінари з багатьох питань свинарства. Зрозуміло, акценти при цьому робити на тому, як майже на асфальті заробити копійку, прогодувати родину та ще й при цьому одержати задоволення від цікавого і навіть трішки прибуткового домоводства.

А ще Інна експериментує — диплом і знання випускниці природничо-географічного факультету педагогічного інституту дають таку можливість: жінка схрестила самця-мангала і самку-«в’єтнамку». Певною мірою хвилювалася, адже кнурі-мангали швидко набирають вагу і досягають переконливих антропологічних параметрів, зокрема, вага їх може сягати 350 кілограмів. Перший генетичний досвід завершився успішно і можна стверджувати, що жінка вивела гібрид, який із часом, ймовірно, внесуть у різного роду наукові каталоги. Хтозна: може, колись руки дійдуть і до написання дисертації...

Втім, млинівчанка і далі експериментує: спілка науки і господарського досвіду дає чудовий житейський результат. То чому б іншим не спробувати?...

Млинів
Рівненської області.

Фото автора.