Картина художника Івана Марчука "Народились, виросли, пішли".
Зі сторінки Іван Марчук. IVAN Marchuk. Ukrainian Painter у Фейсбуці
Кожен, хто сплатив добровільний податок, зробив посильний внесок у загальну скарбницю, — причетний до добрих справ на благо села.
У селах нині проводять сільські сходи — традиційні збори, на які, зазвичай, приходять декілька десятків небайдужих мешканців. Решта відсиджуються по хатах. Зате бурчать, що все погано...
Мешканці вулиці Борисівка села Рождественське Коропської ОТГ разом упорядкували за власні кошти колодязь, створили справжню оазу. А власники тракторів по вулиці Перемоги своєю технікою підвезли пісок і прибрали нерівності на дорозі. Вони не чекали допомоги від якоїсь далекої обласної чи районної влади.
Має село Рождественське багато небайдужих випускників школи різних років, які, полишивши малу батьківщину, підтримують земляків, зокрема, сприяють розвитку спортивного життя — купують форму, м’ячі, іншу спортивну атрибутику. Першими почали робити це брати Євген та Віталій Вороб’ї. Сучасний тенісний стіл, м’ячі відомих спортивних брендів подарував школі Віталій Петренко. Допомагають юним спортсменам Сергій Нестерук, Олександр Лабадин, Микола Мережко.
Звісно, в селі складна демографічна ситуація: майже половина жителів округу — 469 — пенсійного віку. Торік народилося всього двоє діток, 38 осіб померли. У школі 63 учні, є 21 дошкільня. Тобто все-таки село має перспективу. Особливо якщо не нарікати на когось, а самому біля себе прибрати сміття, почистити криницю чи вирівняти ґрунтову дорогу.
А що ж турбує мешканців Рождественського, де справді без допомоги не обійтись? Доставка газет — поштова реформа їх підкосила, і самі вони тут не впораються. Освітлення — по-доброму заздрять, що в сусідній Атюші вулиці світлі. Голова Коропської ОТГ Віктор Журавель пообіцяв, що й у цьому селі почнуть ставити ліхтарі. А ще просять приїзду... перукаря.
У сусідньому районі — Сосницькому, у великому селі Чорнотичі дієвий приклад селянам показує настоятель церкви св. Димитрія Ростовського отець Ярослав — він ініціював відновлення джерела біля села, обсадив його берізками, виклав доріжку. І нині люди, мандруючи в бік Новгорода-Сіверського, часто зупиняються набрати криничної води. Проте одразу за клубом, недалеко від тої ж таки церкви, — закинуті ставки. Невже селянам так важко зібратися й почистити їх, скинутись грішми та купити малька? Чи таки чекати депутата, Президента і ще якогось начальника?
Особливо дивує, коли скаржаться на занедбаність кладовищ. Та ж там поховані ваші рідні, родичі, а в селі, навіть за нинішньої демографічної ситуації, є кілька десятків працездатних чоловіків — то хто має їх вивести на розчищення цвинтарів? Невже не соромно скаржитися з цього приводу районній чи обласній владі? Зрештою, якщо на самооподаткування в тому-таки Рождественському здали по 70 гривень на рік менш як півсотні домогосподарств, то в Нехаївці, наприклад, цьогоріч майже 16 із половиною тисяч гривень спрямували на заходи з благоустрою. Тобто кожен, хто сплатив добровільний податок, зробив посильний внесок у загальну скарбницю, причетний до добрих справ на благо села, а це — огородження кладовища, ремонт зупинки громадського транспорту, придбання ліхтарів, кріплень і дротів для вуличного освітлення. Частину зібраного витратили на потреби пожежної охорони: відремонтували автомобіль, придбали запчастини та пальне. Звісно, Нехаївський старостинський округ — найбільший у Коропській ОТГ (в одній тільки Нехаївці більше тисячі жителів), але ж і активність самих людей показова. Тут чекають не з моря погоди, а бензопили і грабель від влади для розчищення цвинтарів.
До речі, нехаївці платять ще й по 80 гривень з двору на утримання пожежної частини. А в багатьох селах тільки скаржаться на її відсутність... Хоча в тій же Нехаївці також лінивих вистачає — не всі господарі лагодять паркани і обпилюють дерева, щоб не вилазили на вулицю кроною.
...Коли в Киріївці Сосницького району хваляться: минулого року почистили аж одну криницю, на 2019-й запланували чистку ще чотирьох, а Центр зайнятості відрядив сюди двох людей, щоб почистили кладовище... А в селі — понад 400 мешканців, і не всі вони немічні. Стає сумно від такої людської байдужості до самих себе. І тут не зарадить жоден начальник ані з Києва, ані з Чернігова.
Василь ЧЕПУРНИЙ.
Чернігівська область.
