Для цього споживачів слід виховувати, а керівників територій — вчити економити.

У червні 2018 року набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який визначив основні принципи організаційних і господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами. По суті, він гармонізував раніше прийняті ініціативи Верховної Ради в цьому напрямку і чітко визначив, що таке комунальні послуги, якими вони є і хто несе за них відповідальність.

Поява цього закону викликала неоднозначну реакцію як серед споживачів, так і з боку виконавців послуг. І це цілком логічно, бо культура економного споживання води, газу, електрики та тепла в нашій країні, скажемо прямо, на дуже низькому рівні. Іншими словами, економити ми і не звикли, і не вміємо. Усе матиме зовсім інший вигляд, якщо в будинках і квартирах з’являться лічильники. Ось тоді багато хто змінить своє ставлення до споживання природних ресурсів.

Нагадаємо, що ще в 2017 році було прийнято Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який зобов’язав виконавців послуг, тобто власників інженерних мереж, обладнати приладами обліку всі вводи в житлові будинки, щоб і вода, і теплова енергія у багатоквартирному будинку враховувалися саме на вході. Усе решта — це вже відповідальність окремо співвласника, а не виконавця послуги, який продає товар. Низка територій Луганщини, як того і вимагав закон, провели конкурси, визначили керуючі компанії, яким сьогодні вже передано 70% житлового фонду області. Решта 30% — це переважно житловий фонд населених пунктів з будинками, що мають невелику кількість квартир.

Перший великий пілотний проект проводився в Сєверодонецьку. З моменту набрання чинності нового закону про житлово-комунальні послуги тут проведено конкурси з визначення керуючої компанії, у результаті яких переможцем було названо компанію «Світанок»: великий житловий фонд міста було передано їй відразу одним лотом. По суті, ніхто інший такий обсяг житлового фонду і не зміг би подужати, тому що технічно і фізично підняти такий «вантаж» вельми складно. Сєверодонецьк має програму підтримки створення ОСББ, виконавча влада проявляє зацікавленість в діяльності на території міста різних програм міжнародних організацій. Одне слово, тут робота проводилася.

До речі, ПРООН сьогодні оголошує конкурс по Україні і збирається за рахунок свого фінансового ресурсу перевести в ОСББ десь 2,5 тисячі будинків. Цього року ця програма зайшла і на Луганщину, тому Сєверодонецьк проявляє зацікавленість в тому, щоб взяти участь і в цьому проекті.

— Чекати успіху можна тільки там, де йде активна робота з населенням, — вважає директор Департаменту житлово-комунального господарства ОДА Віталій Сурай. — Де люди розуміють, що послуги як такої вже немає, є товар, за який треба платити, і виразити його натуральними одиницями, а не умовними питомими нормами, які встановлюють місцеві органи: одна людина повинна споживати таку-то кількість води на добу. І на підставі цього обсяг води визначається відповідно до кількості членів сім’ї, які тут проживають. Сьогодні встановлюється інший підхід: рахуватимуть лічильники.

Уряд ставить завдання до 2021 року завершити процес встановлення приладів обліку на всі види споживаного товару: воду, газ, тепло і електроенергію. На жаль, у комунальних підприємств немає вільних грошей, щоб виконати норму цього закону. При цьому нагадаємо, що з 2020 року почнеться застосування фінансових санкцій до ліцензіатів, які не виконали умови щодо обладнання багатоквартирних будинків приладами обліку.

Загалом приладами обліку в Луганській області обладнано лише 25% житлового фонду. Після Луганщини гірші справі тільки в Тернопільській області. Дуже низький відсоток встановлення лічильників у Лисичанську, Рубіжному. Щоправда, рубіжани переживають процес, пов’язаний з переходом міста на індивідуальне опалення. А ось у Лисичанську ситуація непроста. Насамперед — тут складний рельєф території з перепадами понад сто метрів. Крім того, існують серйозні проблеми на підприємствах «Лисичанськводоканал» і «Лисичанськтепломережа». Якщо, скажімо, Рубіжне поступово вибирається з комунальної ями — проведено конкурс на визначення керуючої кампанії, скориговано тарифи, прийнято програму із децентралізації теплового комунального господарства, то в Лисичанську серйозних зрушень поки що не помічено.

— Сьогодні в рамках законів про ринок природного газу і електроенергії не платити за товар не вийде, — зазначає Віталій Сурай. — У підсумку постраждають люди, яким відключать опалення в зимовий період, коли котельні опиняться на межі колапсу. Звичка «не платити» повинна викорінитися. Як? Потрібно сформувати розумну політику, оптимізувати витрати підприємства, щоб воно могло оплачувати енергоносії, виплачувати нормальну заробітну плату своїм працівникам. Потрібно працювати з населенням, щоб виключити випадки крадіжок і в рамках закону України про комерційний облік обладнати лічильниками кожен будинок. Щоб люди розуміли: цей будинок споживає стільки-то і цю послугу треба вчасно оплатити, інакше води або газу не буде.

Усього на встановлення приладів обліку — тільки теплової енергії — області необхідно орієнтовно 50 млн грн. Цю суму можна порівняти з вартістю, скажімо, каналізаційного колектора, який працює ще з часів СРСР. Заміна колектора завдовжки кілометр обійдеться десь до 10 млн грн. А їх на Луганщині — сотні кілометрів, причому з’їдених корозією і часом. Загалом зношеність системи теплового господарства області становить 80%. Щоб її повністю замінити, зрозуміло, необхідні величезні кошти. Але їх немає. Щоправда, є одна надія: поточного року в цьому напрямку на Луганщині працюватимуть кілька проектів і будуть задіяні різні фінансові джерела. Може це трішки виручить?

Павло ВОРОНЦОВ.

Луганська область.