Німецький Інститут ринку праці (IAB) після опитування 14500 роботодавців із усіх економічних секторів дійшов висновку: кількість відкритих вакансій у країні в четвертому кварталі минулого року сягнула позначки 1,46 мільйона! А ще рік тому їх було на 275 тисяч менше.

І хоч, за повідомленням дослідників, значне зростання кількості вакансій спостерігається у всіх, без винятку, галузях економіки, найбільше персоналу бракує у сфері послуг — понад половину від усіх вільних робочих місць. Після них найбільша потреба у фахівцях і робочих руках на будівництві, підприємствах з ремонту автомобілів, транспорті, в торгівлі, логістиці, інформаційних технологіях, фінансах і страхуванні.

Які саме кандидати можуть на ці робочі місця претендувати? Передбачається, що понад 61% з них мають надати документи про середню і вищу професійну освіту. Втім, достатньо пропозицій і для людей з університетським дипломом — 17%, і для тих, хто не має професійної освіти, — 22%. Щоправда, в дослідженні вказано, що ці дані — за четвертий квартал 2017 року. Також автори зазначають, що кількість відкритих вакансій на заході ФРН становить 1,13 млн, а на сході — 0,325 млн.

Водночас із цією інформацією з’являються також дані про початок реалізації оприлюдненої на початку лютого «Національної індустріальної стратегії-2030», котра передбачає масове повернення німецького виробництва з Китаю, котре вже прибрало назву «решоринг». І хоч уряд лише розпочав «процес», однак великі німецькі підприємства вже заявили про власне розширення на батьківщині. Перша реакція суспільства — схвальна, оскільки, крім створення нових робочих місць, у громадян ФРН знову з’являється підстава говорити про особливу, німецьку, якість товарів власного виробництва.

Адже саме вона постраждала від «переселення» підприємств в Азію, передусім у Китай, де не завжди витримувалися німецькі стандарти якості. Зокрема, компаній зі світовими брендами — Adidas, BSH, Gigaset, Marklin, Rowenta, Steiff та інших. Рятуючись від збитків, а дехто — й від банкрутства, вони перенесли свої виробництва до інших країн. Тоді від переселення постраждали сотні звільнених німецьких працівників.

Натомість їхні робочі місця зайняли громадяни за кордонами ФРН, котрі не претендували на високу європейську зарплатню, що особливо приваблювало власників підприємств. Утім, за деякий час ситуація змінилася: технічний розвиток, автоматизація виробництва, перехід на «цифру» замінили дешеву робочу силу, котра до того ж не забезпечувала відповідної якості німецьких товарів. А торгівля ними через Світову павутину дедалі більше вимагає від виробника бути ближче до замовника. Тож у Німеччину повертаються підприємства, котрі теж матимуть потребу в кадрах.

Наталія ПИСАНСЬКА.

Берлін.