Як протистояти пропагандистській брехні, що її активно поширює Росія, зокрема в країнах Європи? Думками з цього приводу поділилися учасники міжнародної конференції «Електоральні процеси в посттоталітарних країнах як цивілізаційний вибір: QUO VADIS?»
Про свої враження від зібрання розповів «Голосу України» доктор політичних наук професор Донецького національного університету імені В. Стуса (ДонНУ) Микола Примуш (навчальний заклад нині працює у Вінниці).
Науковці ЗВО, політологи, дипломати, аналітики, журналісти з України, Білорусі, Молдови, Польщі та Румунії, загалом понад 40 осіб, зібралися в Зеленій залі Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича — одного з організаторів зібрання, щоб виробити механізми протидії інформаційному впливу російської пропаганди. Воно тривало з 11-ї до 17-ї години. «Приємно здивувало, що від початку і до закінчення обговорення питання ніхто не залишив залу, — зазначає Микола Примуш.
— Навіть після закриття конференції доповідачі продовжували спілкування, відповідали на запитання у приватній розмові».
Висновок одностайний: об’єднуватися
За словами професора Примуша, європейці нарешті усвідомили: те, що нині переживає наша держава, може статися і в їхніх країнах. Представники згаданих вище країн відверто говорили про шалений інформаційний тиск, який чинить російська пропаганда. Слідом за «машиною» брехні в Україну, а раніше в Грузію, прийшли російські танки. Ні молдовани, від яких виступав професор Бельцького університету, ні поляки — їх представляли два науковці й депутат Сейму, ні румуни — від них слово брали два професори і дипломат, не приховували, що бояться повторення українського сценарію на своїй землі. Ще одне їхнє зізнання: поодинці протистояти інформаційному натиску не мають можливості. На це потрібні великі кошти.
— Висновок промовців був одностайний — треба об’єднувати зусилля для розвінчування російських пропагандистських міфів, — зазначає професор М. Примуш. — Вони говорили, що хотіли би більше спілкуватися з українцями, аби почути від них, як запобігти проникненню російської брехні в душі й серця людей.
Прихильники «русского мира», на жаль, є і в Польщі, і в Румунії, не кажучи вже про Молдову чи Білорусь. Про це теж відверто говорили представники цих країн. Є сили, які виступають проти своєї влади і підтримують Росію. Співрозмовник каже, що знав про це й раніше, але на конференції почув підтвердження з перших уст.
Найслабші позиції, зрозуміло, в білорусів. Редактор опозиційної до білоруської влади газети «Varta» пояснив, що російські настрої домінують у таких структурах, як армія, правоохоронні органи, низці інших організацій. З-поміж пересічних громадян його країни так само немало тих, хто чекає приєднання до Росії. «Якщо тільки Росія виявить бажання зробити Білорусь своїм регіоном, навряд чи країна зможе протистояти такому приєднанню», — зазначив білоруський опозиційний журналіст.
Чи не найбільше запитань було до професора Миколи Примуша. Чому? Бо в його виступі йшлося про «гарячу» тему — ситуацію у Донецькій області, зокрема, на тимчасово не підконтрольній території. Науковець також аналізував вплив пропаганди РФ на виборчу кампанію в Україні.
Піраміда перевернулася
— П’ятий рік у нас триває війна, гинуть люди, а дехто з учасників поважного зібрання дотепер не розуміє, що насправді відбувається на Донбасі, — продовжує професор. — Просили роз’яснити. Там російські війська — відповідав. Там танки, «гради», інша техніка. Деякої техніки більше, ніж в декількох країнах Європи разом узятих.
За словами співрозмовника, агресор активно використовує ще один вид зброї — слово. В Донецьку всі телевізійні канали — російські, ще два місцеві — «Оплот» і «Новоросія». Вплив на свідомість людей дуже великий. Він зазначає: досить хоча б тиждень побути в такому інформаційному просторі, й можна співати голосом окупантів.
— Нам треба прориватися в інформаційний простір тимчасово не підконтрольних територій, — наголошує професор. — Робити це більш наполегливо й ефективно.
Незважаючи на російську пропаганду, реалії свідчать про те, що нині понад половина донеччан чекають повернення під контроль української влади. Піраміда перевернулася. У 2014-му ситуація була діаметрально протилежна. Такі висновки професора базуються на його спостереженнях, спілкуванні з місцевим населенням. Спочатку воно підтримало «русский мир». Сподівалися, що зарплати і пенсії будуть, як у росіян. Тепер побачили, що це не так.
— Навіть частина росіян за національністю хочуть повернення України, — наголошує Микола Примуш. — Тільки вони бояться відкрито висловлювати свої думки. Бо за таке можуть відправити, як там кажуть, «на підвал». Доноси на людей поширені, як це було в 37-му році. А ще місцевих постійно залякують «кровожерливими» бандерівцями, насильним нав’язуванням української мови, зрештою, у всьому негативі звинувачують Київ.
