Ольга Сімонова (на знімку) — 30-річна росіянка, вона з Челябінська. При зустрічі одразу відчуваєш, що перед тобою боєць. Майстер спорту — займалась карате, рукопашним боєм, спортивним туризмом, лижами, бігом, баскетболом... Не змогла сприйняти анексію Криму. Восени 2014 року купила квиток із Москви в Україну і вже не повернулась, та й не відомо, коли повернеться. Каже, що сучасники Путіна не будуть дружніми до України, треба пережити покоління. Волонтерила, воювала в добробатах. Нині на контракті в 24-й бригаді імені Короля Данила, командир БМП.

... З початку російської агресії на сході України за даними на 18 березня 2019 року загинули 2955 українських захисників. Війна - це люди. На фронті і на мирній території, яка залишається мирної тільки завдяки воїнам. Вони різні - молоді і старшого віку, чоловіки і жінки, офіцери, сержанти, солдати; в окопах, бліндажах, танках ... Різні людські долі і життєві шляхи. Але всім потрібна тільки Перемога! Отже, колективний портрет воїнів, які нас захищають від російської агресії.

 

У 2017 році Ольга Сімонова отримала громадянство України. Вона розповідає, що у ворога немає розкладу обстрілів. Це може статись будь-якої хвилини, і до цього треба бути готовим. «Неважливо, хто ти тут за посадою — сержант, офіцер, гранатометник, навідник БМП — копають усі однаково, дрова рубають усі однаково. Усі бійці володіють тією зброєю, яка є у взводі, — ПКМ, ДШК, гранатомет, хоч у кожного своя спеціалізація і свій улюблений виріб», — каже Ольга, командир бойової машини піхоти.

 

Саня в ЗСУ півтора року, з них вісім місяців у 30-й бригаді. «Коли є час — тоді й копаємо. Один копає, один прикриває. За місяць пройшли метрів 200. Що глибше, то надійніше. Стахановці! Закінчимо копати, як до сепарських окопів підберемся», — жартує він.

 

Аня з Вінниччини, якій 32 роки, й Таня з Хмельниччини, якій 21, — кухарі з 24-ї бригади. Військові звання — солдати. Дівчатам подобається служба, а бійцям подобаються їхні страви. Дівчата кажуть, що не шкодують про свій вибір — службу в ЗСУ.

 

Анатолій, старший навідник, з позивним «П’єр» схожий на... П’єра. На війні з 2014 року. Місце служби — 24-та бригада. «Сам зі Львівщини, а живу в Кіровоградській області — наддніпрянський галичанин. Можливо, «П’єр» ще й тому, що з дитинства люблю книжки читати», — усміхається Анатолій.

 

Василь Васильович із позивним «Дядя», 93-я бригада «Холодний Яр», — із Миколаївської області. З 2016 року служить на контракті в ЗСУ, а взагалі в армії з 90-х. Діти дорослі, є внучка вже, всі зайняті своїм життям. Василь Васильович жартує: «А мені теж ось 50 буде, тільки жить починаю...»

 

Дмитро «Карабін», головний сержант взводу. На війні з літа 2014 року. Спочатку воював у батальйоні «Дніпро-1», тепер — у 24-й бригаді. Має бороду (каже, що вона у нього найдовша в підрозділі) і шеврон «Поголюся після перемоги».

Фото автора.