Трудящі просять владу... усуспільнити нерухомість, або «Розкуркулення» по-німецьки
Скандальна історія з безплатним житлом у ФРН розпочалася невдовзі після падіння Берлінського муру, але не вщухає досі. Тоді Бундестаг ухвалив закон про повернення нерухомості, у тому числі, чи передусім, житлових будинків на сході країни, власникам, котрі колись змушені були залишити НДР.
Тож вони негайно скористалися правом забрати своє. Оскільки в колишній соціалістичній Німеччині держава «давала» квартири громадянам, то тисячі й тисячі їх миттєво із власників перетворилися на орендаторів. Часто їм одразу підвищували орендну плату або й виселяли. Що, звісно, людям не сподобалося, і спричинило дев’ятий вал протестів. Держава розв’язала проблему за рахунок нових власників: людей, котрі отримали квартири 30 і більше років тому, не можна виселяти впродовж семи років. Торік цей термін подовжили до 10 років. Також ані старий, ані новий власник не мають права встановлювати для такого мешканця орендну плату вищу за квартирну, яку той сплачував за часів НДР. А вона в рази нижча, ніж ринкова ціна на оренду житла.
Така ситуація, звісно, не влаштовує власників квартир. Вони позиваються до таких своїх «квартирантів», вимагаючи виселення через суд. З’ясувалося, що зробити це практично неможливо: суди стають на бік орендаторів.
Днями відбувся один з таких процесів, вердикт якого гласить, що негоже виселяти з квартир людей похилого віку, які прожили в них усе життя, звикли до місця мешкання, а переїзд в інший район може негативно позначитися на їхньому... психологічному здоров’ї. А якщо мешканці, а це здебільшого особи, які вже дуже давно є пенсіонерами, до того ж ще й хворі, чи інваліди, то позбавитися їх не вдасться до самої їхньої кончини. І, схоже, що жодна, навіть найочевидніша причина для виселення, не буде для цього підставою. Ну хіба що сам власник квартири чи його діти мали б мешкати під мостом.
Нові експропріатори
Тим часом у столиці ініціативна група орендаторів на підставі Основного закону ФРН про використання нерухомості спрямувала в Сенат Берліна офіційний запит про можливість проведення публічного опитування і підготовку законодавчих поправок про... усуспільнення (!) нерухомості, котра належить приватним власникам.
Тут необхідне пояснення: за даними щотижневика Focus, для багатьох німецьких громадян, котрі не мають власного житла, вже нині вибір пропозицій з його винайму у великих містах країни дуже обмежений саме через високу ціну. Якщо припустити, що пропозиції «усуспільнювачів» нерухомості будуть реалізовані, то під цей процес можуть потрапити фірми та агенції, котрі контролюють більш як три тисячі квартир у Берліні з понад 20% участі в нерухомості.
Для розв’язання проблеми ініціатори пропонують таку собі радянську колективізацію: створення особливої структури з громадсько-правовими функціями, котра могла б володіти тими само 20% засобів основного капіталу для компенсації власникам житла. При цьому, вважають вони, 80% коштів, за рахунок кредитів під гарантії міської влади можна було б витрачати на покриття часткової вартості оренди «усуспільнених» квартир при їхньому здаванні в оренду за цілком прийнятними цінами.
Цікаво, що вони не запитують у власників нерухомості згоди на запровадження такої експропріації нажитого ними добра.
І, за інформацією щоденної берлінської газети Der Tagesspiegel, підсумки громадського голосування — у разі його проведення — не викличуть особливих ускладнень. Для його здійснення потрібно 20 тисяч підписів, а вже нині, під час попереднього опитування, 54,8% з числа респондентів — мешканців столиці підтримали пропозиції з усуспільнення житла. Мабуть, нинішні берлінці вважають, що ще раз винайшли «велосипед», замахуючись на розкуркулення уже по-німецьки...
Берлін.
Фото: vikna.if.ua
