Голова обласної організації ветеранів Війська Польського полковник Зигмунт Венгловський і заступник аташе з питань оборони Республіки Польща в Києві Агнешка Мальчевська.

Фото надано автором.

«Поляки Житомирщини: вчора й сьогодні» — під такою назвою відбулася розмова за круглим столом та фотовиставка, присвячені 100-річчю незалежності Польщі та 100-літтю державності України.

І справді, 1918 рік став знаменним в історії обох народів. Про це нагадав у своєму виступі капелан поляків Житомирщини Ришард Карапуда: до 1918-го Польщі як держави 123 роки на карті світу не було, її розділяли між собою три імперії. І тільки поразка Австро-Угорщини й Німеччини в Першій світовій війні, революція в Росії дали змогу Польщі знову об’єднати свою територію і розбудовувати державу. Так само й Україна в 1918 році утворила Українську Народну Республіку, до якої невдовзі приєдналася й Західноукраїнська. На жаль, незалежній Україні вдалося протриматися недовго.

Щодо поляків, то вони на території Житомирщини живуть віками. Тут були польські маєтки. Царська влада запрошувала сюди поляків обробляти пущі, будувати заводи (особливо порцелянові), розвивати виробництво. Кафедральний костьол святої Софії на Замковій горі в Житомирі збудований ще в 1748 році. Святого Яна з Дуклі, що на вулиці Театральній, — 1828-го. Хоча Січневе повстання Польщі проти російського гноблення називають Варшавським — важливим його центром був і Житомир. Саме звідси походять герої повстання Ярослав Домбровський, Аполло Коженьовський, Стефан Бобровський.

У 30-ті роки минулого століття саме на Житомирщині був єдиний у колишньому Радянському Союзі польський адміністративний район із центром у Мархлевську (тепер — Довбиш Баранівського району). Але потім його ліквідували, почалися репресії, розстріли і висилки до Сибіру і Казахстану цілими родинами тільки за те, що вони — поляки. Але й нині на Житомирщині найвищий в Україні відсоток польського населення. Можливо, тому що в нашому краї українці й поляки ніколи не сварилися між собою: завжди працювали спільно, у горі і радощах були разом.

Як же живеться їм тут нині? Про це і йшлося за круглим столом.

У часи Другої світової війни саме на Житомирщині формувалася 1-ша армія Війська Польського, котра разом із Радянською Армією визволяла Європу від нацистів. Про це розповідав голова обласної організації ветеранів Війська Польського, полковник Зигмунт Венгловський. Штаб був на вулиці Михайлівській (тепер про це нагадує меморіальна дошка), головна база війська — в селі Осикове Бердичівського району. Воювати до Війська Польського пішли добровільно понад тисяча наших земляків. Майже 200 з них загинули, 60 зникли безвісти, решта повернулися додому. Але час бере своє, нині тих воїнів лишилося мало, але про них треба пам’ятати.

У повоєнні часи в Радянському Союзі полякам краще було про свою національність не нагадувати. Відродження польськості розпочалося тільки в незалежній Україні. Про те, як це відбувається, говорили учасники зібрання.

Ярослава Павлюк — журналістка, вчителька, поетеса — народилася на Львівщині, але живе і працює в Любарі, що на Житомирщині. Очолює там польське культурно-освітнє товариство — одне з кількох десятків, що працюють нині в нашій області. Та найбільше Ярослава Павлюк любить писати вірші й займатися перекладами. З польської українською перекладає Марію Конопницьку та Юліуша Словацького, з української польською — Лесю Українку та Івана Франка. І в Україні, і в Польщі читачі перекладами задоволені...

Більше про роботу національно-культурних товариств розповіли Вікторія Шевченко з Новограда-Волинського — голова товариства імені Юліана Люблінського, та Катерина Руденко з Малина — голова товариства імені Генріха Сенкевича. У товариствах у них — та й у інших — вивчають народні традиції, організовують вивчення польської мови для дітей та дорослих, створюють художні колективи, розвивають контакти з містами і містечками Польщі.

Про те, як відбувається вивчення польської мови на Житомирщині, розповідала голова товариства вчителів польської мови Мирослава Старовєрова. У 1988 році в Житомирі вже було дві школи, де вивчали польську. А сьогодні в обласному центрі таких шкіл уже 13, в області 45 учителів польської, котрі здобули вищу освіту або в Польщі, або в нашому державному університеті імені Франка.

Тему продовжила керівник центру полоністики Житомирського держуніверситету ім. Франка Наталя Місяць. Центр полоністики засновано в 2004 році. На сьогодні тут підготовлено 5 докторів і 10 кандидатів наук.

Не оминули й питання культури. За роки незалежності України на Житомирщині виникли і розцвіли десятки польських художніх колективів, котрими захоплювалися і яким щиро аплодували Україна і Польща, та й уся Європа. Це і «Поліські соколи», дитячі «Короліски» та «Кольорові пташки», «Білі голубки» та десятки інших. Про це розповів керівник одного з найзнаменитіших колективів — хору імені Зарембського — Ян Красовський.

Важлива роль належить і засобам масової інформації. Про те говорили редактор польського радіо «Бердичів» Юрій Сокальський та Наталя Костецька-Іщук, голова товариства польської шляхти Житомирщини, котра вже кілька років видає квартальник «Голос Полонії».

І, звичайно, активно працює польський студентський клуб, який очолює Валентина Юсупова. Саме його активісти підтримують тісні контакти зі студентами Польщі, привозять звідти «гуманітарку» для наших ветеранів, а до Польщі возять фотовиставку про наші бої на сході та про героїв АТО/ООС. До речі, ініціатором фотовиставки й круглого столу «Поляки Житомирщини: вчора й сьогодні» теж був студентський клуб спільно з Польським домом у Житомирі та товариством імені Юліана Люблінського в Новограді-Волинському. Їх підтримали Сенат Республіки Польща і товариство «Допомога полякам на Сході».

До речі, Польський дім у Житомирі, директором якого нині є Ірина Першко, відкритий в 1999 році, є першим в Україні. Він об’єднує навколо себе всі польські товариства, підтримує їх, надихає.

Це зазначили і високі гості:

— Я вражена тим, як ви бережете родову пам’ять, як багато робите для розквіту своєї Вітчизни — і України, і Польщі, — сказала заступник аташе з питань оборони Республіки Польща в Києві Агнешка Мальчевська.

— Польські товариства теж долучаються до зміцнення зв’язків нашого міста з польськими. Це вселяє надію, що в нас будуть і мир, і дружба, і процвітання, — зазначила керуюча справами Житомирського міськвиконкому Ольга Пашко.

— Я радий, що ми зібралися в Житомирі, щоби нагадати про 100-ліття незалежності Польщі та 100-ліття державності України. Люди повинні це пам’ятати, — сказав віце-консул Республіки Польща у Вінниці Себастьян Делюра.

Людмила НАТИКАЧ, заслужений журналіст України.

Підготувала власний кореспондент «Голосу України» Оксана ЛУК’ЯНЕНКО.