Це не що інше, як глобальна вакханалія і сваволя першої особи

Путінське керівництво прагне реваншу після нищівної поразки СРСР у «холодній війні». Кремль не може змиритися зі статусом другорядної держави в багатополярному світі й силкується встановити «новий світовий порядок» на основі трикутника найбільших військових потуг (США, КНР і РФ).

Ілюзорність таких сподівань очевидна. Аналітики бачать приреченість Москви, яка видихається попри значні природні багатства. Слабка економіка (21-ше місце на планеті) не дає їй спромоги змагатися з названими світовими державами. Щоб ілюзорно подолати свою вторинність, кремлівська камарилья вдається до брязкоту зброї.

Зрештою, нині у РФ нема єдиного погляду на її майбутнє. Прихильники лібералізму не погоджуються з офіційною політикою, що призвела до американських і європейських санкцій, які зачіпають інтереси олігархів. Cпадкоємці більшовизму ставлять на перший план розв’язання соціальних проблем, негативно сприйняли урядову пенсійну реформу. Отож виходить, що в нинішній Московії наперед висуваються євразійці, які шукають тісного союзу з Китаєм. Їхній вплив зумовлений ще й тим, що основна загроза для РФ — це південь, заселений мусульманськими народами. Якщо зважити, що частка сповідників ісламу в путінській імперії не така вже й мала, стає зрозумілим такий вектор кремлівської політики в сфері зовнішніх відносин.

Із цього випливає прагнення об’єднати Китай і Росію в «Нову Орду» як «сім’ю народів», що не належать до західної цивілізації. Звісно, для України як держави західної (євроатлантичної) цивілізації в Орду шлях закритий. Московський китаєзнавець Андрій Дев’ятов (псевдонім полковника ГРУ Петра Гваськова) пише про майбутнє такої «сім’ї»: «Нова Орда в рамцях ШОС (Шанхайської Організації Співробітництва) і стане Великим Євразійським Союзом навколо КНР».

На такій підставі Дев’ятов заперечує відому концепцію «Москва — Третій Рим». У цьому він солідаризується з істориком О. Пижиковим, який вважає, що названа концепція занесена в Московію з Європи після падіння Візантійської імперії (1453 р.) і не відповідала її інтересам як спадкоємиці Золотої Орди («Першої Орди»). Хоч відомо, що саму концепцію вигадав псковський монах Філофей, Пижиков приписує її авторство Ватикану, бо начебто зусиллями тодішнього Папи Римського небога останнього візантійського імператора Зоя (названа в Московії Софією) Палеолог стала дружиною московського князя Івана ІІІ.

Звісно, ватиканський задум мав підспудну мету: нацькувати Московію на Османську імперію, на території якої опинився православний Вселенський Патріарх.

Тепер концепція «Москва — Третій Рим», вважає Дев’ятов, має припинити своє існування: на зміну їй прийшла концепція «Третьої Орди» («Нової Орди»).

«Перша Орда» — це імперія Чингісхана. «Друга Орда» ототожнена зі сталінськими завоюваннями у Другій світовій війні. До неї доречно додати повоєнних сателітів Московії в Південно-Східній Азії. У такому разі її територія збігається повністю з територією імперії Чингісхана.

Нарешті нинішня «Третя Орда» охоплює країни ШОС. До цієї організації, заснованої 2001 року, належать Індія, Казахстан, Киргизстан, КНР, Пакистан, РФ, Таджикистан, Узбекистан.

Як видно, між членами ШОС не тільки існують територіальні суперечності, інколи доходить навіть до збройних сутичок, хоч вона має символізувати мир, дружбу, прогрес і розвиток.

Неупереджені дослідники трактують об’єднання як дискусійний клуб, бо в ньому переважає співробітництво на двосторонній основі. Зрештою, строкатість такої організації, різні політичні інтереси аж ніяк не засвідчують її життєздатності. Об’єднані країни не мають жодних шансів для інтеграції в якійсь сфері. Окрім цього, в більшості названих країн населення сповідує іслам, в якому кремлівське керівництво вбачає чи не найголовнішу загрозу для своєї православної імперії.

Тут варто розглянути ще один аспект. Якщо концепція «Москва — Третій Рим» втратила актуальність, то, на наш погляд, доречна інша — концепція «Москва — Третій Сарай». У складі євразійської Золотої Орди існував Московський улус, а столиця її змінювалася: спочатку нею був Сарай-Бату (Старий Сарай), далі — Сарай-Берке (Новий Сарай), а відтак маємо підстави стверджувати, що такий статус із повним правом перейшов до Москви. Звідси — логічний висновок про те, що «Москва — Третій Сарай».

Вельми сумнівно, що в межах ШОС Російська Федерація може утвердитись як ядро Євразії, а «ідеологія євразійства» як винятково російська конструкція стане основою «Третьої Орди» на найближчі 12 років (2020—2032 рр). Проте Дев’ятов переконує в такій тенденції: «Стратегія відступу перетвориться на стратегію концептуальних контрнаступів. І Росія, нікого не наздоганяючи, на виході з фундаментальної кризи майбутнього виявиться світовим лідером». Мабуть, прогнози не виходять поза сферу побажань, хоч з ними російський аналітик пов’язує «новий світовий порядок», який, на його переконання, встановлюватиме Росія разом із Китаєм і опираючись на Китай.

Суперечності передбачень Дев’ятова ще і в тому, що він пов’язує з нинішнім роком докорінний перелом у світі на основі «Третьої Орди», хоч її можна називати по-різному.

Однак тенденція світового розвитку та розвитку РФ аж ніяк не підтверджує таких прогнозів. Навпаки, його співвітчизники ще раніше винесли вирок своїй багатонаціональній державі, яка не спроможна скористатися природними багатствами рудимента «імперії зла і брехні».

За рівнем економічного розвитку Росія дорівнює Чехії та Фінляндії, не кажучи вже про відсталий соціальний і культурний розвиток попри здобутки в минулому за рахунок поневолених народів, насамперед вихідців із нашого. Цікаво, що політику влади у своїй країні полковник ГРУ називає безглуздою.

Що буде далі? Дев’ятов сподівається на війну, що, як твердив Маркс, завше була повитухою історії, цебто прискорювала суспільний поступ. Росія нині проголошує, що з 2013 року світ охопила «гібридна війна», яка передбачає схрещення різних її форм і методів боротьби. Такий початок зумовлений виникненням того року ІДІЛ. Проте кремлівське керівництво не відреагувало адекватно. Основні фронти війни спрямовані насамперед на людність і економіку, що неодмінно передбачає мобілізацію, без якої може дійти до капітуляції. Однак така мобілізація, зазначає Дев’ятов, не була проведена, замість неї путінський режим розпочав різні пропагандистські акції.

Незрозуміло, як може путінська Росія стати зразком для цілого світу, «Царством Правди», адже вона — «країна першої особи», діяльність якої не сумісна з демократичними засадами управління в цивілізованому світі. «Перша особа» в державі може називатися по-різному: ханом, царем, імператором, генсеком, президентом, але суть не змінюється, бо її воля вище від державного закону і міжнародного права.

Безумовно, виникає запитання: як може такий «новий світовий порядок» існувати в ХХІ столітті? Як знаємо, нинішня «перша особа» докорінно змінювала свої погляди на нашу державу: визнавала непорушність її кордонів; називала Україну «недодержавою» («недогосударством»); протиставляла український народ «київській хунті», хоч наше державне керівництво обране на демократичних засадах; окупувала частину нашої території й не реагує на світовий осуд. Нарешті, така «особа» відмовляється визнавати без жодних на те підстав міжнародні договори, підписані її попередником і затверджені відповідно до міжнародно-правових норм та внутрішньодержавного чинного законодавства. Інакше кажучи, «новий світовий порядок» за кремлівськими лекалами може бути не чим іншим, як глобальною вакханалією, сваволею «першої особи», що сидить у Кремлі.

Чи не такий «новий світовий порядок» намагається встановити Путін, втручаючись у внутрішні справи не тільки близьких сусідів — Грузії, Молдови, України, а й далеких від неї Сирії та Венесуели?

«Перша особа» в Московії намагається утвердити свій варіант зовнішньої політики Сполученому Королівству, нав’язати вигідних їй президентів, приміром, народу Франції чи Сполучених Штатів Америки. Кремль ігнорує оцінки цивілізованого світу, намагається діяти ординськими методами при підході до міжнародних питань, цебто визнає не силу права, а право грубої військової сили. У цьому відповідь про майбутнє «Третьої Орди» і нав’язуваного «Третім Сараєм» вигідного Московії «нового світового порядку».

Згадаймо, де Третій Рейх!

Олег ГРИНІВ, професор.

Львів.