Фото з архіву Тетяни Кришталовської.
Зазвичай літредактори за копіткою працею над текстом залишаються у тіні автора. Вони — експерти з пошуку і виправлення помилок не тільки орфографічних і пунктуаційних, а й лексичних, стилістичних і фактичних.
Однак на тлі нашого недосконалого та невпевненого володіння рідною мовою дедалі більше філологів виходять у люди і популяризують українську мову, борються із суржиком, засиллям росіянізмів і кальок. Серед таких фахівців-лекторів, які дбають про підвищення грамотності українців, — Тетяна Кришталовська (на знімку).
Знайомтеся
Тетяна Кришталовська — не просто літредактор, вона називає себе «огранювачем» текстів, прагне робити їх довершеними, милозвучними, відчуваючи кожне слово, їхнє сусідство. Родом з Полтавщини, з династії вчителів. Штудіювала філологію в ліцеї, затим у столичному університеті. Працювала, зокрема, у Видавничому домі «Києво-Могилянська академія», інформаційно-аналітичній агенції «Наш час», журналі «Дивослово», видавництві «Кліо». Редагувала та перекладала книжки Євгена Сверстюка, Василя Овсієнка, Тетяни Таїрової-Яковлевої, Лариси Масенко, Маргарити Довгань, Сергія Сингаївського. Веде блог «Грані слова» на сайті «Культурна референтура ОУН». Постійний учасник книжкових форумів, проводить лекції для студентів, науковців, журналістів. Переконана: коли любиш те, що робиш, і сповна віддаєшся улюбленій справі, то й результати не змусять себе довго чекати.
Літредактор із майже 15-річним досвідом, до неї часто звертаються з проханням: «Перекладіть українською». Люди хочуть, «щоб текст був гарно написаний українською, звучав природно», і зізнаються, що мають обмежений словниковий запас та говорять суржиком. Досі даються взнаки століття зросійщення України.
Як зауважує пані Тетяна, редакторська праця непомітна. Якщо книжка грамотно написана, завжди хвалять автора. Коли ж у виданні безліч помилок, читачі обурюються: «Текст хоч хтось узагалі читав?!» «Працюючи над рукописом, я стаю другом автора, — розповідає Тетяна. — Супроводжую його на всіх видавничих етапах, консультую, пропоную, як вибудувати композицію, увиразнити сильні місця тексту, прояснити його, аби читач не натикався на двозначності, як уникати смислових лакун, росіянізмів, стилістичних неоковирностей».
Пишуть усі
Не тільки письменник і журналіст, а й менеджер банку, педагог, держслужбовець, підприємець — усі щось пишуть і своїм текстом впливають на світ не менше, ніж письменник і журналіст. Зрештою, створюємо дописи у соцмережах і прагнемо, щоб вони були грамотними, легкими для сприйняття і цікавими.
Пані Тетяна стверджує, що основна проблема незадовільних текстів — неосмислене написання. Зазвичай люди пишуть статтю в останній день або ніч і здають її, навіть не перечитавши, не обміркувавши написане, не розставивши смислові акценти, сподіваючись, що це за них зробить літредактор. Якщо завершили розділ роману, то відкладіть його на деякий час, щоб «відлежався», а тоді доопрацюйте. «Журналістові вистачить навіть 30-хвилинної прогулянки, щоб перезавантажити мозок і сприймати вже по-новому те, що він написав. Автор завжди у темі, тож йому легше виправити вади тексту, ніж редакторові, який сушитиме голову над тим, що ж хотів сказати автор», — переконана Тетяна Кришталовська.
Десять порад авторам
1. Пишіть текст не заради задоволення амбіцій, а для того, щоб донести певні ідеї чи знання до аудиторії. Спробуйте одну й ту саму думку висловити по-різному та оберіть оптимальний варіант. Опановуйте синонімічне багатство української мови.
2. Старайтеся писати якомога простіше. Уявляйте, що розповідаєте свою історію дуже близькій людині. У такий спосіб ви відійдете від формалізму та вибудуєте довірчі відносини з читачем.
3. Уникайте багатослів’я. Ясність, логічність і лаконічність роблять наш текст чітким, таким, де все стоїть вдало, доречно, де немає нічого зайвого і водночас не трапляються смислові лакуни. Тоді читач усе розуміє, не «спотикається» об заскладні фрагменти чи двозначності.
4. Поєднуйте слова відповідно до правил граматики. Стежте за співвідношенням у тексті загальновживаної лексики і специфічних термінів (пояснюйте їх).
5. В однакових пропорціях вживайте різні частини мови. Чергуйте довгі, розлогі речення з короткими.
6. Аналізуйте значення слів і осмислено компонуйте лексеми у речення. Такий підхід унеможливить смислові та стилістичні помилки.
7. Уникайте нагромадження одноманітних синтаксичних конструкцій. Не зловживайте складнопідрядними реченнями з «який» або «що», віддієслівними іменниками на -ння. Наприклад, «на виконання наказу щодо використання... з метою запобігання».
8. Не використовуйте надто часто три крапки, знаки питання й оклику. «Виполюйте» штампи, канцеляризми («приділяти основну увагу», «варто зазначити», «слід наголосити» — ці конструкції у більшості випадків зайві).
9. Прочитайте свій текст хоча б 3—5 разів, звертаючи увагу на різні аспекти. Наприклад, спершу перевірте фактаж, тоді вилучіть повтори, потім проаналізуйте лексику і стилістику, далі попрацюйте над милозвучністю... Поліпшуйте текст доти, доки він вам не сподобається.
10. Повсякчас поглиблюйте свої мовні знання і працюйте над власним стилем.
Правопис на вибір
Нині українська мова зазнає чималої кількості реформ і нововведень. Як літредактор устигає за змінами у правописі?
«Робота редактора — невпинна праця над собою. Адже мова динамічна і постійно змінюється (скажімо, мова 1991 року відрізняється від нинішньої), — вважає Тетяна Кришталовська. — Бо й суспільство вже інше. Доводиться працювати не з одним правописом, а з кількома і знати норми кожного. Так, шкільний підручник має бути написаний за чинним правописом. А от художні, публіцистичні та філософські твори, біографічні спогади деякі автори пишуть, послуговуючись альтернативним правописом 1928 року, бо вважають, що в радянські часи його безпідставно вилучили й українську мову штучно зближували з російською. Є й такі письменники та громадські діячі, які щось беруть із чинного, щось — з альтернативного правопису. Моє ж завдання полягає у тому, щоб зрозуміти авторську логіку та уніфікувати мову конкретного рукопису під обраний автором правопис. Книжка повинна мати єдиний мовний стиль.
У 2018 році Міносвіти і науки України презентувало проект нового правопису. Правописна комісія повернула до життя низку особливостей «харківського» правопису, дозволила варіативність, мінімізувала кількість точних приписів (скажімо, можна послуговуватися словами аудиторія і авдиторія, індик та индик, кафедра і катедра, ефір і етер). Проект правопису викликав бурхливе фахове і громадське обговорення. Одні мовознавці наполягають на формулюванні не «і так, і так», а «тільки так». Інші бачать сенс у варіативності, мовляв, люди самі обиратимуть норму, і час покаже, яка з них стійкіша.
Наприклад, до фемінітивів (гендерних термінів) ставлюся позитивно, бо вони були у правописі 1928 року. Використання їх — це данина народнорозмовній традиції. Я за те, щоб українська мова поверталася до своїх джерел. Нічого поганого немає в тому, щоб уживати слова авторка, професорка, продавчиня, мисткиня. Однак в офіційних документах краще писати директор. Можливі інші варіанти: пані посол, пані пілот, жінка-пілот».
Наостанок Тетяна Кришталовська радить кожному з нас наповнювати свій простір українською мовою (повсякденне спілкування, газети, журнали і книжки, теле- й радіопередачі, вистави та концерти, пісні). За кілька років людина сама побачить, як змінилося її мовне «обличчя».
Тетяна твердить, що кожна мова унікальна, тож хибно вважати, що українська й російська дуже схожі. Російськомовні люди переконані, що знають українську добре, насправді ж ідеться лише про бліду копію. Одна з ознак самобутності української мови — її фразеологія. Пані Тетяна пропонує запам’ятати, як перекладати найпоширеніші сталі вирази:
Насильно мил не будешь — на милування нема силування.
Не оскудеет рука дающего — рука давця не збідніє до кінця.
Дело в шляпе — рибка в сітці.
Довести до белого каления — допекти до живого, дошкулити вкрай.
Гол как сокол — голий як бубон (як долоня, як турецький святий).
С боку припека — приший кобилі хвіст (п’яте колесо до воза, собаці п’ята нога).
Друзья познаются в беде — при горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину.
Не имей сто рублей, а имей сто друзей — не май сто кіп у полі, май друзів доволі.
Якщо зазирнемо у лабораторію «огранювача» текстів і спробуємо мислити як редактор, то почнемо писати більш усвідомлено і звертати увагу на ті нюанси, над якими раніше не замислювалися...
