Ірина Дячук — директор Луганського обласного центру народної творчості.

Фото з альбому автора.

Традиції, звичаї та обряди наших предків нині ми ще можемо побачити. Проте чи вдасться нам закарбувати культурну пам’ять для майбутніх поколінь?.. На жаль, носіїв автентичної культури стає дедалі менше, вони відходять у вічність, і ми багато чого втрачаємо.

Усе починали з нуля

Нематеріальну культурну спадщину недарма називають «живою традицією», бо вона увібрала в себе ту духовність, якою живе народ: фольклор, виконавське мистецтво, звичаї, обряди, свята, декоративно-прикладне мистецтво, костюми, кухню, усне мовлення і, врешті, світоглядні уявлення, знання, що стосуються природи та всесвіту.

Луганщина, як й інші регіони України, має свою оригінальну культурну спадщину, специфічність якої полягає в поліетнічному складі населення, а тому тут фіксується наявність фольклору різних народів. Тепер уже створено перелік елементів нематеріальної культурної спадщини, координатором роботи якого став Луганський обласний центр народної творчості.

Свого часу збором такої інформації займалися фольклористи, фахівці Луганського державного університету ім. Тараса Шевченка, краєзнавці, історики. Але архіви залишилися в окупованому Луганську, отже, всю роботу довелося починати, так би мовити, з нуля.

У грудні 2017 року Управлінням національностей, культури та релігій Луганської облдержадміністрації створено комісію з формування переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Луганської області, до складу якої увійшли висококваліфіковані діячі зі сфери культури та мистецтв, освітніх установ, творчих спілок, громадських організацій...

А ви їли капусняк з бичками?

Гастрономічні тренди Луганщини, зрозуміло, є чи не в кожному районі, але на Білокуракинщині переконують, що павловський капусняк з бичками готують лише у них, хоча відомі такі приклади і на Донеччині. Комісія з відбору нематеріальної культурної спадщини обрала цей старовинний рецепт тому, що білокуракинці підготували гарну презентацію, описали рецептуру.

У Новопсковському районі хизуються своїм козацьким кулішем. Тут навіть створили ігровий фільм про те, як старі козаки передають юним нащадкам технологію приготування страви на вогнищі.

Козацький куліш.

Традиція приготування гарбузової каші існує в Старобільському районі.

А село Сиротине Троїцького району цікаве тим, що більша частина жителів має подвійні прізвища. Одне з них обов’язково йде від двору. Скажімо, Петрів двір, а друге — прізвище господаря, скажімо, Мацегора. Отже, у паспорті він записаний як Петрів-Мацегора. Нині краєзнавці намагаються дізнатися якомога більше про це.

«Різка» — на щастя молодим

Серед нематеріальної культурної спадщини є чимало фольклорних елементів. Наприклад, обрядовий, весільний. Коли дівчину видають заміж, виготовляють весільний атрибут, який називається «різка». На довгу тоненьку паличку наліплюють прісне тісто у формі стрічки і запікають її в печі. Ця традиція зберігається в Троїцькому, Сватівському, Кремінському районах.

Технологію, рецептуру і наговори — на щастя молодим, які промовляють, коли напередодні весілля замішують тісто на «різки», зберегла і представила сім’я Костенко-Кушнарьових з Троїцького району.

У селі Михайлівка Новоайдарського району випікають весільні обрядові шишки.

А в Попаснянському районі є дерево бажань, на гілки якого вже понад 50 років молодята вішають замочки на щастя. І ще тут збережено весільний обряд запалення родового вогнища.

Село Цілуйкове Білокуракинського району зберегло автентичні пісні. Співають їх старою мовою, яку важко запам’ятати, але можна зрозуміти. За однією з версій, їх завезли козаки з Хортиці.

Лише спільними зусиллями діячів культури та мистецтв, краєзнавців і науковців, громадських діячів, ЗМІ, благодійників та грантодавців, представників влади, а найголовніше — носіїв культури, зможемо зберегти міжпоколінний зв’язок.

Ірина ДЯЧУК,

директор Луганського обласного центру народної творчості.