Начальник ЦПЗ №2 Василь Романець, оператор поштового зв’язку Марія Іванина і поштар-рекордсмен Василь Савко (зліва направо).

Фото Василя ПИЛИПЧИНЦЯ.

«Голос України» у Міжгірському районі має 667 передплатників!

Міжгірщина на Закарпатті славиться своїми листоношами. Так, у селі Лісковець на сільраді навіть встановлено меморіальну дошку із барельєфним зображенням одного з перших поштарів району Федора Марковича. Заповзятим був ходаком-розносником кореспонденції, доводилося йому щодня долати пішки три десятки кілометрів, обслуговуючи села і присілки від Майдану аж до піднебесних і рідних Рекіт — Голятин, Обляску, Новоселицю, Погари, які вже зникли з мапи, той же Лісковець. І відважним зарекомендувався, бо, добираючись через дрімучі праліси, в горах неодноразово на стежинах-дорогах попадалися грізні звірі — вовки, ведмеді, рисі.

Покійний Федір Андрійович, якому судилося прожити нівроку 90 літ, має гідних спадкоємців нелегкої професії. За взірець можна віднести теперішній квартет поштовиків райцентру. Хоча в моді цей фах серед жіноцтва, але й нині це заняття буває чоловічого роду. Василь Савко вже 13 років трудиться на дільниці доставки. З допомогою калькулятора нескладно підрахувати хронометраж за стажу зв’язківця — виходить аж 65 тисяч кілометрів!.. Поштовий сервіс надає як в центрі селища, так і на його окраїні — довжелезному житловому рукаві, що зветься Волівчик і тягнеться аж до підошви Синевирського перевалу...

Старанних і досвідчених має колег. Приміром, ветеран праці Марія Маркович, листоноші Наталія Рущак та її однофамільниця Ірина, Ольга Цімбота. На їхніх дільницях у передплатників за останні роки особливо популярна центральна державна газета «Голос України» — цього року видання має 667 передплатників — рекордний показник серед районів Закарпаття! Честь і хвала таким людям, котрі цінують авторитет своєї праці. Та ба, стимул їхнього труда недостатній. Особливо, якщо врахувати сучасні службові складнощі, що випали на їхні плечі. Колись у штаті міжгірських поштовиків було вісім одиниць, а тепер за його мінімізації лише п’ятеро. До нуля скоротили і сортувальників. До навантажень додалися і невластиві дотепер завдання, такі як прийом оплати на дому комунальних послуг, виплата пенсій, доставка посилок, як і товарів народного споживання. Були у пригоді велосипеди, але цей транспорт уже досяг віку «доходях». У нагоді б виявилося, не жартуючи сповіщають поштарі, й озброєння газовими балончиками, бо на декотрих дворогосподарствах треба боронитися від злих собак, яких хазяї тримають без прив’язі. Парадоксально, що за значного обтяжування обсягом робіт листоношам не те що не підвищили зарплату, а й перевели на 0,8 тарифного окладу. Справедливо нарікає і наводить курйозний факт начальник міжгірського ЦПЗ № 2 Василь Романець, що проблемну ситуацію рятує те, що люди люблять свою роботу і зберігають їй вірність. Як от сумлінний оператор Марія Цімбота, котра віддала 40 років праці поштовому зв’язку, прийшовши сюди дівчиною одразу після закінчення середньої школи. Або Ганна Іванина, котра сумлінно обслуговує село Стригальню, що адміністративно-територіально підпорядковується Міжгірській селищній раді, прийнявши професійну естафету від матері.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ, Василь НИТКА.

Міжгірський район Закарпатської області.