Головний корпус агрокорпорації.

Про це подбав і дбає керівник корпорації Володимир Варфалюк, який очолює її двадцять п’ять років. До речі, 2019-го виповнюється п’ятдесят років цьому відомому підприємству.

— Яйце символізує життя, — стверджує пташниця агрокорпорації «Крупець» Надія Гудима. — Тому у великодньому кошику разом із пасочкою і м’ясцем яйце — обов’язковий атрибут. І уявіть собі: скільки то можна наповнити кошиків яйцями, які знесли кури-несучки на нашому підприємстві.

Розмовляємо з Надією Володимирівною та ще двома її подругами по роботі — Марією Білецькою та Ольгою Гулійчук. Усі троє працюють в агрокорпорації уже по 15—20 років. Кажуть, що робота для них — дуже важлива. Мимоволі зайшла мова про те, що нині в Україні криза, але добре, коли є такі підприємства, як «Крупець», де і зарплата гідна, й умови праці хороші, й ставлення до членів колективу людяне.

Одна з жінок, Марія Володимирівна, зізнається, що дочка її працювала у Польщі. Заробітчанка розповіла, що за годину праці платили непогані гроші. Але не кожен день є та робота. Ставляться до українців усе одно, що до робота. А головне — немає домашнього затишку, впевненості у безпеці. Що таке заробітчанство, знає і чоловік Марії. Тож мати добре оплачувану роботу неподалік від дому — велике благо.

Завершується 15-хвилинне чаювання, і жінки прямують до своїх цехів, а головний лікар ветеринарної медицини підприємства Петро Рудишин розповідає мені про виробничу структуру агрокорпорації. Підрозділи її організовані настільки раціонально, що виходить цілий замкнутий виробничий комплекс.

— На цьому майданчику ми вирощуємо майбутніх курей-несучок, яких привозять з Угорщини, з добового віку до 90 днів. Далі ці стада переводять на майданчики у птахокомплекси «Баранне» та «Пісок», — каже Петро Петрович і пропонує подивитися, як відбувається виробничий процес там, де вже кури несуть яйця і звідки їх після сортування відправляють споживачам.

Із Петром Рудишиним їдемо на птахокомплекс «Баранне». Він ветеринар у четвертому поколінні. Батько Петро Іванович також працював у «Крупці» ветлікарем.

— Щось підозрюю, — зізнається Петро Петрович, — що матимемо ще й представника п’ятого покоління у ветмедицині. Моя дочка Магдалена поки що навчається у 10-му класі, але неодноразово побувала у нас на підприємстві, тому схиляється до вибору фаху ветеринарного лікаря.

Люблю спостерігати з вікна автомобіля за краєвидом, особливо у цю весняну пору, коли природа дарує свої нові наряди всьому, що нас оточує. Ось милує очі смарагдовий килим озимини. Позаду на сонці виблискують башти комбікормового заводу та недавно зведеного олійного — першого на Рівненщині.

Олійний завод.

Весь господарський комплекс в агрокорпорації працює на кінцевий результат: це навіть не високі показники з вирощування зернових, курей, виробництва яєць і навіть не цифра у 9 відсотків питомої ваги агрокорпорації в усіх підприємствах Рівненщини. Кінцевий результат — це благополуччя місцевих жителів і особливо працівників усіх підприємств корпорації. А також пайовиків, у яких Варфалюки орендують землю. Уявіть собі, торік «Крупець» у бюджетний кошик країни вкинув 60 мільйонів гривень різних податків, з них майже 10 мільйонів отримала місцева Крупецька ОТГ. Тож не дивно, що перекрили дах місцевого Будинку культури, помітний свіжий асфальт на тротуарах та дорогах. Лише одних благодійних внесків малозабезпеченим та культовим установам перераховано більше 700 тисяч гривень.

В’їжджаємо в Баранне — гарненьке чепурне село. Заступник керівника комплексу «Баранне» Людмила Табачук — одна з ветеранів підприємства.

Заступник керівника комплексу «Баранне» Людмила Табачук.

Скромна жінка одразу розпочинає розповідь про своїх колег:

— Разом із керівником комплексу Миколою Володимировичем Семенюком нас тут працює одинадцятеро, обслуговуємо 250 тисяч курей, які несуть за добу 180 тисяч яєць. Все це треба зібрати, розфасувати по категоріях, бо є яйця СВ, С1, С2. Зрозуміло, що слід ще й раціонально годувати птицю.

— А поясніть, що це за категорії?

— СВ — це найбільші яйця, які важать від 63 до 72,9 грама кожне, С1 — від 53 до 62 г, С2 — ще менші.

— А іноді буває, що й по два жовтки у яйці... Це коли кури лише починають нестися.

Запитую, чи не хочуть до об’єднаної Європи їхати на роботу?

— А хіба у нас не Європа? — відповідають. — Не впевнені, що у Європі є такі ж показники і можна працювати та ще й жити вдома.

Фотографую сімейну пару Саганів, пташниць Любов Медвідь, Валентину Мирончук, Людмилу Мамчур. А надворі завантажують величезну фуру оператори Василь Щербатюк, Олег Баделяка, Мар’ян Кусок. Роботи їм вистачає, бо крупецька продукція має попит, географія її споживачів розширюється з кожним роком.

Пташниця Любов Медвідь.

Довідка

У 1969 році на теренах Радивилівського району Рівненщини розпочало роботу підприємство «Крупець», яке за цей час виросло у велике багатогалузеве господарство. Агрокорпорація «Крупець» включає чотири підприємства: СФГ «Крупецьагроптиця», ТзОВ «Крупецький комбікормовий завод», «Агролан Крупець», «Птахофабрика Крупець»; спеціалізується на вирощуванні сільгоспкультур, виробництві курячих яєць, м’яса бройлерів, комбікормів, сушінні та зберіганні зерна.

Фото автора та з інтернет-ресурсу.

Рівненська область.