Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
А цього тижня маринована роками ідея про всезагальний референдум нарешті визріла і пішла в маси. Отже... Ідея уявляється приблизно так.
Операційна. Під хірургічними ліхтарями на столі лежить пацієнт, прикритий білими простирадлами. Неподалік столу, півколом, у скорботній тиші на стільцях завмерли душ шість у білих балахонах...
— Дякую, дякую, що завітали... Я Зеноній Зенонійович, ваш хірург, тобто його — улесливо проскрипів і показав скальпелем у бік бідолахи, котрий стогнав на столі. — У нього — смертельно небезпечний апендицит! Я зібрав вас, усіх небайдужих, на консиліум-референдум, щоб визначитися, що робити далі. Я повинен почути кожного з вас! Не лякайтеся, це нормальна розмова з людьми. Усі там будемо, — Зеноній Зенонійович показав скальпелем кудись у стелю.
— От ви, дорогенька, ви йому — хто?
— Галя, дружина... А він під наркозом? Нас не чує?..
— Який наркоз, а навіщо б я тоді вас кликав?..
— Галю, Галю,.. — застогнав чоловік.
— Лікарю, не мучте, мерщій наркоз і...
Але Зеноній Зенонійович пішов далі, не слухаючи Галю...
— Так, хто тут у нас?
— Я теща, Марія Іванівна. Лікарю, а давайте так: ви зробіть операцію, але не зашивайте. Він очуняє, гляне на свою дірку й обімліє... А можна, щоб у цей момент я була тут?..
Галя застогнала разом із чоловіком.
— Так, добре. Ви?
— Брат Жека, двоюрідний... Нехай напише розписку, що я в нього нічого не позичав, а потім робіть, що хочете...
— Окей. Ви?
— Тесть, Андрій Богданович. Якщо безплатно, то ріжте, а ні — виписуйте, поїдемо оно до Гордонової шептухи...
— Почув. А ви?
— Донька Маргарита. А можна мені замість батька до вас на стіл?.. Хочу, щоб ви розпушили мені губи.
— Що розпушити, ізвінітє?
— Ну щоб губки стали такі пухкенькі, пухкенькі...
— Ясно. Ви?
— Баба Дуся, консьєржка. Я тут як член сім’ї... Докторе, робіть, робіть, а заодно й відкромсайте йому все оте, що нижче. Щоб не бігав більше! Кнуряка!
— Мальчік, ти синок, скільки тобі років?
— Сім! Дядьку, а я хочу вєлік, як у нашого Президента!
— Дякую, дякую, усім дякую за референдум, — Зеноній Зенонійович артистично крутнувся на правій бахилі. — А тепер висновок: усім здати аналізи! Пацієнта забираєте і везете до шептухи пана Гордона. До побачення!
