Один мастак на всякі штуки,
Узявши долю в свої руки,
Створив таку драматургію,
Що православний люд дуріє.
У п'єсі тій у першім акті
Комедіант і сцени практик
Такого витворив героя,
Що наш глядач стає на вуха,
Завзято дивиться і слуха,
Й забув про власні геморої.
А цей герой — слуга народу —
Став президентом всім на шкоду.
Він для порядку першим ділом,
Верховну Раду скасувавши,
Завершив п'єсу, як і завше,
Бадьоро, радісно і мило.
Усе це сталось у спектаклі.
Глядач утер сльозу і шмарклі.
А тут настав і другий акт.
Народ у наших палестинах
На президентських перегинах...
Ні! Вибачте, на перегонах
За коміка віддав свій голос.
І це вже історичний факт.
У третім акті неодмінно
Чекають Україну зміни.
Якщо на добре — ми такії,
Що враз під нашими руками,
Оживши, засміється й камінь,
Тож ощасливим рідний Київ
Ми пам'ятником в честь патрона
(Мовляв, діждались Вашингтона...)
Якщо ж діждемось змін на гірше,
То й наслідки наспіють інші.
Ростов готується вже звично
Зустріть невдаху з наших піль...
Життя кумедне плюс трагічне,
У ньому — сіль.
А в п'єсі — цвіль.
Борис Люб'язь (Сидоренко).
