Вільне патріотичне майбутнє.
Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА (з архіву «Голосу України»).
Масштабний фестиваль морозива, сімейний арт-пікнік, велоперегони, справжня риболовля та багато інших веселощів чекають юних жителів і гостей столиці.
Дійство відбудеться сьогодні, в Міжнародний день захисту дітей. Започаткували свято ще 70 років тому в Парижі. Україна долучилася до ініціативи 1998 року. Відтоді, не зраджуючи традиції, у перший літній день по всій країні проводять різноманітні акції та розважальні заходи, організовують концерти, змагання, тематичні конкурси й виставки. А поки діти відпочиватимуть і насолоджуватимуться перевагами найкращого віку, дорослим варто згадати, що День захисту дітей — це не лише розваги, а насамперед повага й любов до маленьких людей зі всього світу, реальна підтримка та турбота.
Майже три десятиліття тому Україна стала державою—учасницею Конвенції про права дитини. Так вона взяла на себе зобов’язання вживати необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого й брутального поводження та експлуатації, включно із сексуальними зловживаннями з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Змінюються часи, покоління і, відповідно, змінюються проблеми дітей. Від чого насправді сьогодні потрібно захищати маленьких громадян нашої держави?
Торік набув чинності Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У ньому дали чітке визначення «постраждалої дитини», прописали права й алгоритм їх реалізації. У масштабах країни кількасот звернень — це лише краплина в морі.
Далеко не кожен наважиться поскаржитися на власних батьків, а ще гірше, коли домашнє насильство стає настільки буденним і звичним, що перетворюється на спосіб життя.
Значна частина дитинства проходить за шкільною партою, тому місце навчання з роками стає своєрідним окремим світом. І дуже важливо, щоб у ньому дитина почувалася комфортно й безпечно. Нині широкого розголосу набуло поняття булінгу в навчальних закладах. Це різновид насильства, систематичне цькування, переслідування з образами й упереджене ставлення до учнів. Із січня цього року в Україні набув чинності закон щодо протидії булінгу, який передбачає штрафи та притягнення винуватців до адміністративної відповідальності. Його вже використали у справі знущання над дев’ятикласницею, але практична недосконалість закону — на порядку денному.
«Запровадження штрафів не може знизити рівень агресивності серед школярів. Справа у середовищі, де виникає насильство. Контекст закону, на жаль, не передбачає поліпшення психологічного здоров’я в освітньому середовищі. А саме через різні розлади, нерозв’язані конфлікти, незадоволені потреби конфлікти між дітьми набувають форми пожежі», — зазначає експерт Українського інституту майбутнього Микола Скиба.
У травні цього року ЮНІСЕФ опублікував результати свого дослідження на тему «Соціальна обумовленість та показники здоров’я підлітків та молоді в Україні». Окрім насильства в школах і недостатньої підтримки в родинах, діти скаржилися експертам на поширення знущань і залякувань в Інтернеті. За даними організації, кожен восьмий український підліток залежний від віртуальної мережі, а кожен четвертий у вільну хвилину заходить у соцмережі. Така статистика вказує на масштабність ризиків кібербулінгу в нашій державі.
Щоб уберегти дітей від кібербулінгу, експерти радять змалечку виховувати в них культуру мережевого спілкування, навчати з обережністю ставитися до віртуальних користувачів, ігнорувати безглузді провокації, обмежувати доступ до персональної інформації. Важливо також побудувати місток довіри між дітьми й батьками та вчителями, аби діти не відчували дискомфорту поділитися з дорослими власними переживаннями, підозрами й проблемами.
Певно, кожен з нас має внутрішню тривогу через війну на сході, кожен потребує відчуття особистої захищеності й безпеки. Що вже говорити про неповнолітніх.
На сайті ЮНІСЕФ з’явився матеріал із тривожним заголовком «Школярі потрапили в перехресний вогонь». У ньому, окрім інформації про черговий обстріл, містяться історії дітей, чиї долі безпосередньо перетнулися з трагічними подіями в Україні.
«Не добре, що ми звикли до цього. Війна дуже страшна, і я хочу, щоб діти ніколи не проходили через таке. Ми хочемо забути цей обстріл, ніби жахіття, але не зможемо цього зробити», — поділилася своїми переживаннями чотирнадцятирічна Соня.
Війна й моторошні ситуації, обстріли й сотні смертей, страх і жахливі спогади — це те, від чого варто захистити сучасних дітей. Водночас це те, від чого потребує захисту вся наша країна.
