Як ми вже повідомляли, відбулося пленарне засідання Великої Палати Конституційного Суду України, на якому розглянуто конституційність (неконституційність) Указу Президента «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» № 303/2019 від 21 травня 2019 року. Після виступів усіх учасників конституційного розгляду слово було надано «залученому» учаснику — постійному представнику Верховної Ради України в Конституційному Суді України професору А. Селіванову. Чи все відбувалося так, як встановлено Регламентом Конституційного Суду України?

А. Селіванов: — Моя участь як постійного представника парламенту в Конституційному Суді сприймалася завжди з розумінням наданих Верховною Радою України повноважень сприяти конституційному правосуддю і захищати її інтереси. Своєчасно були подані на запит судді-доповідача інформація Голови Верховної Ради України щодо конституційно-правової експертизи оспорюваного 62 народними депутатами України Указу Президента та інші документи. Разом з представниками — народними депутатами України від суб’єкта подання до Суду обґрунтування про неконституційність Указу про дострокове припинення повноважень парламенту та призначення позачергових виборів. Ми ретельно готувалися, з’ясовували всі обставини і формували загальну позицію щодо його неконституційності. Звісно, я усвідомлював, що як завжди маю обов’язок виконувати функції представника Верховної Ради України, але з невідомих причин я був визначений залученим представником і практично мене позбавили процесуального мандата захищати в повному обсязі інтереси Верховної Ради України у цьому вкрай важливому засіданні Конституційного Суду України. Не вступаючи в дискусію зі спікером засідання, я зрозумів, що реально весь тягар захисту, доведення обставин неконституційності Указу був покладений на шановних народних депутатів-доповідачів у справі. Іноді так буває. В іншому випадку я ніяк не можу сприймати претензії суддів до Голови Верховної Ради України, які були адресовані на початку розгляду в суді справи стосовно списків народних депутатів, які входили до Коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна». Пояснити, чому такої вимоги не можна адресувати главі парламенту, достеменно юридично підтверджено, що за відсутності в Регламенті Верховної Ради України припису щодо функцій збирати списки з підписами, організовувати роботу Ради Коаліції, слідкувати і досягати ефективних результатів у роботі Коаліції, на Голову Верховної Ради України не покладає і норма статті 88 Конституції України.

Разом з тим списки коаліції за 2014-й та 2016 роки офіційно подано до Конституційного Суду. Обидва списки складаються з необхідної для коаліції та зазначеної у статті 83 Конституції кількості народних депутатів.