Загальновідомо, що основи нашого парламентаризму закладені в Конституції України 1996 року. Саме тут були встановлені підвалини майбутньої представницької влади, що забезпечувалась передусім демократичною виборчою системою.

Нагадаю, 230-літня Конституція Сполучених Штатів Америки надійно захищає права громадян саме через мажоритарну систему виборів. Прямим голосуванням народу обирається Конгрес, Сенат, Палата представників і, власне, Президент.

Що відбувається у нас. У липні 2005 року прийнято Закон «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України», яким здійснено ліквідацію представницької виборчої системи.

Як виявилось, без дотримання основоположних конституційних норм, без надання цим подіям широкого розголосу, без проведення референдуму до Конституції внесені принципові зміни. Впровадженням так званого голосування за закритими партійними списками було завдано нищівного удару наявній мажоритарній системі, що виправдала себе в багаторічній практиці, і не лише у нашій країні. При будь-яких негативних оцінках вона забезпечувала пріоритет народу в побудові органів влади і місцевого самоврядування.

При цьому автори згаданого закону були змушені залишити без змін статтю 76 Основного Закону, яка, зокрема, зазначала, що «Конституційний склад Верховної Ради України — 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Стаття 71 Основного Закону встановлює, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

У редакції зазначеного закону було задекларовано, що вибори здійснюються за змішаною пропорційно-мажоритарною системою. При цьому не давалось пояснень, як можна поєднати взаємовиключні поняття, де в одному випадку депутатів справді обирає народ, а в другому їх на свій розсуд призначають керівники одноденних партій.

Статтею 4 цього закону стверджувалось, що вибори є прямими: «Громадяни України обирають депутатів безпосередньо шляхом голосування за кандидатів у депутати, включених у виборчі списки партій і блоків»! Із тексту невідомо, за кого безпосередньо і прямо голосуватимуть виборці із запропонованих їм сотень фігурантів різних партій, адже списки були і залишаються закритими.

Як показали дослідження, пропорційна система із закритими списками сприяла закріпленню у так званих списках сумнівних постатей, осіб із легендарними біографіями та «шлейфом» протиправних історій. Було очевидно, що такі особи не мали шансів витримати мажоритарну чистку. Наступне показове електронне декларування доходів депутатів-пропорційників зустріло запеклий опір новому починанню. В результаті декларування так і не було завершене.

Цілком зрозумілим виявився і якісний склад партійних списків. На першому плані були авторитетні родичі та друзі керівників партії, особи, рекомендовані владою, здатні внести в бюджет партії 3—5 млн доларів США.

Зауважимо, що безцеремонне вторгнення в конституційний процес розкололо парламент на дві автономні групи. Кожна з них має свої особливості. 225 мажоритарників, які обрані за чинною Конституцією, «профільтровані» виборчою кампанією, несуть певну відповідальність перед своїми виборцями, можуть навіть бути відкликаними за невиконання своїх функцій. Свої депутатські повноваження вони отримали вже на виборчих округах під час оголошення переможців. Кожен із них отримав підтримку, принаймні 50 тисяч виборців, підтримуючи з ними постійні контакти, проводячи консультації.

Зазначимо, що вищезгадані зміни до Основного Закону порушили ст. 157 Конституції, що не допускає змін, які передбачають скасування або обмеження прав і свобод людини і громадянина або, якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності держави. Впровадження фактично явочним шляхом штучної, надуманої пропорційної системи із закритими списками позбавило громадян права прямим голосуванням обирати конкретних депутатів, а не списки невідомих партійних фігурантів.

Розділений на умовні половини парламент складно приймає рішення, тому що 225 легітимних мажоритарників окремо не можуть затверджувати закони.

При мажоритарній системі всі 450 депутатів отримували повноваження через пряме обрання їх виборцями.

Ігнорування норм законів та здорового глузду спричинило нові, раніше не передбачені, проблеми на шляху діяльності парламенту, що створило реальну загрозу його існуванню. Стало вже майже правилом, що самодіяльні ставленики партій, які не звикли до дисципліни і порядку, не визнають авторитетів, адже не відчувають будь-якої відповідальності за свою поведінку, почали залишати партійні фракції і відбувати в «автономне плавання» під гаслом позафракційності.

Вихід, здається, знайшли: «У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата зі складу такої фракції його повноваження достроково припиняються на підставі закону». Ця імперативна норма не потребує додаткового рішення партійного органу з цього приводу.

Однак ці принципові положення також не виконуються. Сьогодні десятки «позафракційних» юридично перестали бути депутатами навіть умовними, але відвідують засідання Верховної Ради України, отримують зарплатню і навіть голосують «на замовлення».

Останнім часом, особливо після закінчення президентської кампанії та оголошення розпуску парламенту, в суспільстві поглибились некеровані процеси. На перше місце висунулась боротьба за знищення одномандатних округів, щоб новонароджені партії мали змогу долучити туди тих «своїх» людей, які поповнять партійні бюджети. Це означатиме знищення навіть такого поняття, як вибори.

Зустрічі з населенням, спілкування з колективами засвідчують бажання людей мати право вибору. Тобто якщо вже перекреслювати мажоритарну систему, то вибори повинні відбуватися за відкритими партійними списками.

Микола БЕСАРАБ,

голова Дніпровського обласного об’єднання «Громадський контроль. Об’єднаний»,

заслужений юрист України.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.