Тут зберігатимуться документи радянських спецслужб — ВНК-НКВС-КДБ — з 1917-го по 1991 рік. Це орієнтовно сім мільйонів справ, які нині перебувають у Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Міністерстві оборони, Державній прикордонній службі, Міністерстві внутрішніх справ, Національній поліції, Національній гвардії, органах прокуратури й судах.
Нове архівосховище розташується на території Банкнотно-монетного двору Національного банку України у восьмиповерховому будинку площею 11 тисяч квадратних метрів. Після реконструкції площа приміщення, де, крім сховища, працюватимуть читальна зала на 50 робочих місць, конференц-зала, лабораторії з реставрації документів та їх оцифровки, бібліотека може збільшитися до 18 тисяч квадратних метрів.
5 червня цього року Кабінет Міністрів України передав будівлю інституту. Презентуючи проект нового архіву, Перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів наголосив:
— Здавна у Москві було винайдено один з найбільш жорстоких методів репресій — репресію правди. Бо правда, ніби вакцина, формує імунітет суспільства до історичних маніпуляцій. Тепер, коли уряд передав Українському інституту національної пам’яті цю будівлю для архіву, всі документи стануть загальнодоступними в одному приміщенні. У перспективі це дасть змогу провести цифровізацію каталогів та документації, оцифрувати самі документи. Доступність архівів допоможе спростувати радянські міфи та маніпуляції, переосмислити власну історію.
Степан Кубів наголосив, що в Україні законом гарантовано вільний доступ до матеріалів репресивних органів усім громадянам. Станом на сьогодні вивчено чотири мільйони справ, майже три мільйони ще чекають на своїх дослідників. За словами Першого віце-прем’єр-міністра України, ми не знаємо імен багатьох героїв-захисників України, які були засекречені, невідомими залишилися також імена їхніх катів.
— Це буде, напевно, найбільший у Європі відкритий архів комуністичних спецслужб, — заявив під час брифінгу голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. — Тут буде зручно працювати. Все в одному місці, комфортні читальні зали, для доступу буде достатньо лише звернення і паспорта. Не буде зайвої тяганини, як зараз, щоб зайти в режимне приміщення СБУ чи МВС. І друге — ми забираємо у силовиків спокусу регулювати доступ до інформації про наше минуле.
Володимир В’ятрович назвав створення цивільної архівної установи для доступу до колишніх урядових таємниць СРСР черговим етапом декомунізації.
Нагадаємо, що 9 квітня 2015 року Верховна Рада у складі декомунізаційного пакета прийняла Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років».
Директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут зазначив, що за чотири роки впровадження реформи в рази зросла кількість людей, які шукають відомості про своїх репресованих родичів, та істориків, які досліджують тему комуністичного терору, зокрема із-за кордону. Щодня до СБУ із запитом переглянути ту чи іншу справу звертаються 9—12 осіб.
— Щоб зберегти сталість доступу і відповісти на запити людей, що зростають, Галузевий державний архів СБУ вже зараз готовий розпочати передачу документів репресивних органів до архіву Інституту національної пам’яті.
Історики й архівісти наголошують, що комуністичний тоталітарний режим, який вбив десятки мільйонів людей різних національностей, ще не засуджений. Ігор Кулик, директор новоствореного Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті, зазначає, що тут, на Пухівській, 7, буде доказова база для майбутнього суду над комуністичним режимом.
Передбачається, що архівна установа прийме перших відвідувачів через півтора-два роки.
Фото: uinp.gov.ua
