Навчальний процес у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького не можна уявити без занять на полігонах, які розташовані на околицях обласного центру. Зайвими їх не назвеш.
І тільки тепер його намагаються повернути законному власнику. Хмельницький міськрайонний суд наклав арешт майже на триста гектарів землі, яка мала б належати військовим, але перейшла в інші руки. Після багаторічної історії поступового розбазарювання землі Міністерства оборони нею зацікавилися слідчі військової прокуратури. Вони й подали відповідний позов до суду.
Майже півстоліття тому виконком Хмельницької міської ради видав акт на право постійного користування майже двома з половиною тисячами гектарів Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині. До їх складу входив і полігон. Але через три десятиліття після цього Хмельницька районна державна адміністрація звернулась до начальника частини із проханням передати ділянку в землі запасу Копистинської сільської ради. Зокрема, йшлося про полігон військової частини А0553, що розташовувався на території району. Таке прохання влада пояснювала тим, що ця частина полігона не використовувалась за призначенням понад п’ятнадцять років. А тому передача ділянки від військових до цивільних не повинна була б вплинути на стан бойової підготовки частини.
Нонсенс те, що цивільна влада визначала, чи раціонально використовується військове майно. Проте в той час така постановка питання нікого особливо не здивувала. Міноборони доволі легко позбавлялось від усього «зайвого». А що вже казати про землю, яка розташована просто на околиці обласного центру. «Військовий непотріб» став дуже ласим шматком для цивільних.
Тож уже за кілька місяців після звернення міністр оборони затвердив пропозицію щодо передачі 286,79 гектара військового містечка до земель запасу. Щоправда, водночас була поставлена умова: половина землі має піти під індивідуальне житлове будівництво для військовослужбовців гарнізону. Але вона була, швидше, про людське око. Як стане очевидним пізніше, ніхто й не збирався споруджувати там житло для військових.
Та в травні 2006-го це нікому не завадило передати територію за відповідним актом до резервного фонду Копистинської сільської ради. А вже наприкінці того ж року було
видано розпорядження Хмельницької РДА про переведення цієї ділянки з категорії земель промисловості, транспорту, зв’язку і енергетики до категорії земель сільськогосподарського призначення. Про будівництво житла для військових уже навіть не згадували.
Натомість, як відомо слідству тепер, на частину земель колишнього полігона вже присвоєно понад 90 кадастрових номерів. Так колишня власність Міноборони була роздана тим, хто отримав державні акти на право власності.
Усе йшло до того, що про колишній полігон уже давно мали забути. Однак два роки тому інвентаризаційна комісія, створена наказом начальника Квартирно-експлуатаційного відділу Хмельницького, таки виявила незаконне вибуття п’ятдесяти гектарів полігона. І, за даними ревізії, 42 гектари перейшли у власність тих, хто не має стосунку до Міноборони. Саме цей факт і змусив заговорити про цю проблему.
Зокрема, майже три гектари було відведено для рибогосподарських потреб, а чотирнадцять ділянок по два гектари видано під особисте селянське господарство.
Ініціатори ревізії звернулися до військової прокуратури Західного регіону з проханням подати судові позови з вимогою звільнити самовільно захоплені землі полігона. Хоча навряд чи можна погодитись саме з таким формулюванням. Адже всі процедури відбувалися з дозволу і під пильним наглядом влади, і перш ніж забити кілок на своїй межі, нові власники отримували всі документи на право володіння нею.
Звернув увагу на цю проблему і депутат Хмельницької обласної ради Сергій Іващук, коли спрямував до обласних органів влади та правоохоронних структур звернення, в якому зазначав, що втрата полігона призвела до обмежень у підготовці військовослужбовців, зокрема, у вивченні тактики бою в польових умовах, здійсненні стрибків з парашутом тощо.
Уся попередня операція з відчуження полігона тривала не один рік. І тільки тепер постановою слідчого військової прокуратури Хмельницького гарнізону цю землю було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні про недбале ставлення до військової служби, а також привласнення військового майна. У судовій ухвалі йдеться про те, що накладений арешт на земельну ділянку передбачає тимчасове позбавлення права на її відчуження, щоб запобігти можливості пошкодження, псування, перетворення, передачі або відчуження.
Долю полігона тепер вирішуватиме суд. На жаль, тільки з початком війни багатьом стало зрозуміло: свого часу не було «непотрібного» військового майна, а було безоглядне його розбазарювання. Чому це відбувалось? Можна назвати кілька причин: так робилось навмисно, щоб знищити армію, або хтось добре нагрів руки на таких операціях, або високі військові чини діяли вкрай некомпетентно, безвідповідально і недбало.
Фото з інтернет-ресурсу.
