Робота дорожників із укладання асфальтобетону під Лубнами гаряча в усіх значеннях цього слова. 

 


Не менш відповідальним завданням є облаштування бар'єрного огородження між проїздами.

Фото автора.

На контролі «Голосу України»: ремонт доріг

Днями за результатами робочої наради щодо дорожньої інфраструктури Президент Володимир Зеленський підписав указ про створення умов для розвитку та підвищення якості автомобільних доріг. Серед проблем шляховиків названо насамперед фінансування, відсутність прозорості у проведенні тендерів, низьку фаховість компаній-підрядників, незадовільну якість виконаних робіт.

За оцінками фахівців Світового банку, першочергово необхідно провести капітальний ремонт 24 тис. км основних магістралей, на що необхідно 150 млрд грн і ще 15 млрд щороку на підтримання їх у належному стані. Виходить, що вартість кілометра дороги становить 6 млн 250 тис. гривень?! Але за оприлюдненими в пресі даними маємо зовсім іншу картину.

Ось найбільші здобутки українських шляховиків за останні рік-два. Дорога Т-02 завдовжки 3,3 км — в обхід Вінниці. Вартість кілометра — 13,64 млн доларів. Відрізок траси М-01 (Київ — Знам’янка). Вартість 1 км — 1 млн 749 тис. євро. Одеса — Рені — 11 млн 550 грн за кілометр. Дорога Т-119 — Шостка — Кролевець — протяжністю п’ять кілометрів. Вартість кілометра — 67 млн грн.

Або Президента обманюють, або нам щось недоговорюють, або вартість будівництва доріг в Україні фантастично подешевшала...

На Полтавщині наближається до завершення реконструкція тринадцяти кілометрової ділянки дороги державного значення М-03 Київ — Харків — Довжанський на об’їзді міста Лубни. Всі роботи там виконують працівники фірми «Альтком». «Свій» відрізок цього шляху зі 197 по 210 кілометр вони обіцяють здати в експлуатацію до кінця нинішнього року.

Об’їзд збудували, та до ума не довели

Тієї «фінальної крапки» очікують не лише автомобілісти. Адже більшість учасників руху згаданою стратегічною автомагістраллю, яка діє ще з 1952 року, добре пам’ятають ті недавні часи, коли Лубен вони взагалі не оминали. Тож невпинний транспортний потік, інтенсивність якого постійно підвищувалася, спрямовувався тоді просто через місто з понад півсотнею тисяч мешканців. Неважко здогадатися, чого це їм коштувало. Аварії та наїзди на пішоходів, зокрема й зі смертельними наслідками, у великому населеному пункті фіксували фактично щотижня...

Зрештою, об’їзд древнього міста над Сулою таки збудували. Однак, як то кажуть, до ума його так і не довели. У 2012 році роботи там припинили і фактично «заморозили». Тож увесь цей час, до останньої реконструкції, яку почали влітку минулого року, транспорт рухався там тільки по правому проїзду, лівий був закритий. І це при тому, що переважно за кошти Світового банку реконструювали й істотно розширювали інші ділянки траси. А що означає потрапляти у такі вузькі «горловини» на майже «європейській» кількасмуговій автомагістралі, якою сучасні автомобілі зазвичай рухаються зі швидкістю понад сто кілометрів, у водіїв краще не запитувати... Своєрідним бальзамом не лише на їхні рани стало рішення про реконструкцію тієї ділянки під Лубнами за кошти державного бюджету. Минулого й нинішнього року на ці роботи з Дорожнього фонду «капнуло» майже 700 мільйонів гривень. За ті кошти працівники згаданої фірми повністю розібрали старе дорожнє покриття, зміцнили основу, що є, власне, «фундаментом» будь-якого шляху, й на більшій частині ділянки вже поклали три шари асфальтобетону. Два з них завтовшки по вісім сантиметрів кожен і один — п’ятисантиметровий. До речі, цей асфальт робітники возять із розташованого під сусіднім Пирятином заводу, який також належить їхній фірмі.

Від показухи й кампанійщини — до системного оновлення

Згадану ділянку дороги нещодавно показували журналістам і Прем’єр-міністру України Володимиру Гройсману та профільним посадовцям, керівникам області, району, міста Лубни. Дорожники саме вкладали на одному з «квадратів» завершальний шар асфальтобетону й водночас облаштовували металеве бар’єрне огородження між проїздами. Адже під час реконструкції дорогу розширили з двох до чотирьох смуг. Тепер їх стало по дві в кожному напрямку. А це означає, що після закінчення всіх робіт підвищиться категорія цієї ділянки дороги та розрахункова швидкість руху по ній, яка становитиме тепер 110 кілометрів за годину.

На черговому відрізку — до шляхопроводу через залізничну колію — виконавці робіт були готові відкрити рух обома проїздами вже за лічені дні. Після того їм належить завершувати спорудження шляхопроводу по лівому проїзду, ремонтувати полотно праворуч, знову зміцнювати основу дороги й укладати асфальтобетонне покриття та, власне, «фінішувати» на 210 кілометрі. Але роботи ці обвітрені й засмаглі чоловіки не бояться. Зрештою, добре усвідомлюють, що від якості зробленого ними залежить безпека та, власне, здоров’я й життя тисяч водіїв і пасажирів, які тут проїжджатимуть. 

А сьогодні робітники тішаться, коли трохи спадає спека. Бо укладати й прикочувати асфальт, який під палючим сонцем розігрівається до температури понад 150 градусів (!), м’яко кажучи, некомфортно. Навіть тоді, коли робиш усе те за допомогою сучасної потужної техніки. Та доки вони матимуть таку нелегку роботу — доти буде й пристойний заробіток. Дорожникам, звісно, дуже хочеться, щоб її обсяги не зменшувалися й надалі. Бо тоді в них (на відміну від багатьох попередніх років, коли панувала «показуха» та кампанійщина й певні ділянки тієї чи іншої дороги ремонтували хіба що до якихось подій, свят чи візитів високопосадовців) не зникатиме впевненість у завтрашньому дні.

Грошей виділяють багато. Та ще більше бажаючих «присмоктатися» до них 

Поспілкувавшись із виробничниками просто на «польових» робочих місцях останніх, Володимир Гройсман запевнив їх, а також журналістів у тому, що очолюваний ним уряд докладе всіх зусиль, аби темпи і обсяги будівництва та ремонту доріг, набрані з 2017 року, коли створили Дорожній фонд і визначили нові пріоритети, тільки зростали. І щоб їх не гальмувала руйнівна сила популізму та некомпетентності. Водночас Прем’єр-міністр зазначив, що добре знає про, м’яко кажучи, незадовільний стан доріг між нашими районними центрами. Тож пообіцяв уже найближчим часом презентувати програму їхньої повсюдної модернізації.

Однак при безсумнівному поступі на шляху «перезавантаження» дорожньої галузі важко не помітити й іншої, набагато сумнішої закономірності. Адже практично пропорційно до істотного збільшення фінансування, передовсім державного, будівництва, ремонту й обслуговування шляхів зростає число тих, хто прагне «присмоктатися» до тих величезних фінансових потоків за різноманітними корупційними схемами. Апофеозом їхньої «винахідливості» в організації багатомільйонних «дорожніх відкатів» на

Полтавщині стала діяльність тепер уже вчорашніх керівників виконавчої влади області, котрі змушені були розпрощатися зі своїми посадами після відкриття «гучних» кримінальних проваджень...

Хоча в дорожній галузі, як то кажуть, не вчора запроваджені тендерні процедури, продовжує діяти система ProZorro, створені наглядові й громадські ради... Та й інших фахових наглядачів і контролерів, які покликані викорінювати ту корупційну «гідру» з багатьма щупальцями не лише за громадським — передовсім за службовим обов’язком, нібито вистачає. Проте у багатьох випадках згадані «запобіжники» супроти перетікання у приватні кишені десятків і навіть сотень мільйонів гривень, виділених на поліпшення стану доріг, чомусь не спрацьовують...

Хто поставить шлагбауми перед тіньовими  ділками?

Відповідаючи на це запитання власкора «Голосу України» під Лубнами, Володимир Гройсман зазначив: «Моє завдання — організувати будівництво й ремонт доріг по всій країні. Завдання НАБУ, СБУ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури — виявляти хабарників і тих, хто паразитує на цьому та краде кошти з бюджету. Бо кожна гривня, акумульована для дорожнього будівництва, повинна бути вкладена в безпечні та якісні шляхи. А якщо хтось краде ці кошти, то його мають просто відправити до в’язниці. Адже то справа честі правоохоронної системи України». Сподіватимемося, що свої, образно кажучи, кілометри, сантиметри й міліметри скрупульозної роботи на шляху подолання «дорожньої» корупції пройдуть усі причетні до цього служби та відомства. Тим паче, що масштаби будівництва, реконструкції та ремонту шляхів збільшуються. Досить сказати, що цьогоріч тільки на згаданій автомагістралі М-03 у межах Полтавщини продовжили споруджувати об’їзди відразу чотирьох населених пунктів — міста Лубни, сіл Покровська Багачка та Красногорівка й обласного центру. Фінансовими «донорами» цих робіт залишаються Світовий банк і державний бюджет України. Тож надто важливо запобігти «прилипанню» до тих грошей усіляких «тіньових» ділків.

Полтавська область.