Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

Проект «Порядку скасування рішення спеціалізованої ради про присудження наукового ступеня» (далі — Порядок) в разі виявлення в дисертаціях плагіату, фабрикації, фальсифікації або інших порушень, який розробили в Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти, викликав кілька критичних зауважень з боку експертів і деяких оглядачів.

Критики вказують на те, що в Порядку, по-перше, відсутня норма, що передбачала б відповідальність за плагіат і не обмежувалася жодними часовими рамками (термін подання скарг на виявлений плагіат обмежений шістьма місяцями з моменту прийняття рішення про присудження наукового ступеня). По-друге, проект Порядку не передбачає жорсткого покарання спеціалізованих вчених рад, керівників дисертантів-плагіаторів та опонентів, які давали позитивні відгуки на роботи з викраденими текстами й результатами інших авторів.

Причина «хвороби» — безкарність

Останнім часом сферу освіти і науки охопила справжня епідемія плагіату, фальсифікацій та інших порушень, які фіксуються при захисті та затвердженні кандидатських і докторських дисертацій.

Такі ганебні порушення авторських прав стосуються не тільки питань етики. Це ще й матеріальні збитки, адже «фальшивим» науковцям доплачують за наукові ступені, й держава, за розрахунками, щороку витрачає приблизно 4 млрд гривень! Але ще більші — опосередковані втрати. Очевидним фактом стала деградація якості підготовки кандидатських і докторських дисертацій. Різко знизився науковий потенціал і рівень освіти, в тому числі й унаслідок цього катастрофічно знижується кваліфікація випускників вишів, дедалі більше молоді прагне вчитися за кордоном. Хоча, здається, ще зовсім недавно рівень освіти в наших ЗВО був одним із найвищих у світі.

Узагалі ганебно, що сьогодні доволі часто можна зустріти «вченого», який власноруч не написав, та й не в змозі написати жодної сторінки наукового чи будь-якого іншого тексту.

На жаль, Міністерство освіти і науки (МОН) досі не вживало рішучих дій щодо боротьби з академічною недоброчесністю. Так, ще 16 грудня 2015 року МОН затвердило присудження наукового ступеня доктора педагогічних наук Катерині К., в дисертації якої вчені Національної академії наук виявили близько 30% викрадених текстів і 696 різного типу помилок. Пізніше, 1 липня 2016-го рішення про присудження цій поважній особі докторського ступеня підтвердив АК МОН уже на чолі з Лілією Гриневич. А далі 26 липня того самого року з подання пані Гриневич урядовою постановою в Порядку присудження наукових ступенів скасували навіть пункт про позбавлення ступенів осіб, у роботах яких виявлено плагіат. Хоча раніше в таких випадках ця норма діяла безстроково.

Проблиск світла в кінці тунелю з’явився в 2014-му, коли було створене Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Тим більше це відомство має у своєму штаті досвідчених фахівців, які спроможні професійно виконувати роботу, в тому числі з виявлення і кваліфікування плагіату в дисертаціях та інших «творах» пройдисвітів. Науково-освітянська громадськість вітала появу в Нацагентстві й такої принципової людини, як доктор філософських наук Тетяна Пархоменко, гучні й безкомпромісні публікації якої у ЗМІ були присвячені викриттю плагіаторів із середовища нашого політичного бомонду, високопосадовців, їхніх дружин і добрих знайомих.

Особливо багато сподівань громадськість покладала на проект Порядку скасування рішення спеціалізованої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення в дисертаціях плагіату, фабрикації, фальсифікації чи інших порушень. Порядок має відіграти вирішальну роль у знищенні підґрунтя для корупції у сфері освіти і науки. Він зобов’язаний мати норму, згідно з якою у разі виявлення плагіату або інших порушень процедури захисту дисертацій рішення про присудження наукового ступеня скасовується незалежно від дати (строку) виявлення порушень. Ця норма має діяти однозначно й безстроково. У Порядку неприпустимі будь-які обмеження терміну подання скарги (заяви, інформації) на виявлений плагіат або на інші порушення. Тим більше, що статтею 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що авторське право діє протягом усього життя автора та 70 років після його смерті.

Однак нещодавно розроблений Національним агентством Порядок сильно розчарував. Він так і не передбачає норми, яка б діяла безстроково щодо скасування присудженого наукового ступеня особам, у дисертаціях яких пізніше був виявлений плагіат, беззаперечні фальсифікації та інші порушення під час захисту дисертації. Не передбачає проект Порядку і жорсткого покарання спеціалізованих вчених рад, керівників дисертантів-плагіаторів, опонентів, які давали позитивні відгуки на роботи з викраденими текстами і результатами інших авторів.

Виходить, плагіатори, які «захистили» дисертації в минулі роки, та ті, хто «захищатиме» викрадені наукові результати вже після затвердження Порядку, якщо їхні «наукові» праці ніхто не оскаржив упродовж шести місяців, так і залишаться кандидатами-докторами й далі отримуватимуть надбавки до зарплат за науковий ступінь. Оскільки, як свідчить досвід, плагіат виявляють зазвичай тільки через декілька років після захисту сфальшованих дисертацій, то Порядок, за логікою, завуальовано створює умови для безкарності крадіїв-плагіаторів. Це — нонсенс!

Адже нормально, це коли всі плагіатори та інші порушники академічної доброчесності мають знати про невідворотність покарання за отримання шахрайськими методами наукових ступенів. Але поки що, нагадаю, жоден із викритих плагіаторів, імена яких були опубліковані в ЗМІ, не звернувся до суду, щоб у судовому порядку відстояти свою доброчесність. Однак більшість із цих псевдовчених і зараз керують аспірантами і докторантами. Муками совісті вони не переймаються.

Валерій МАЗУР,

доктор технічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,

заступник голови ВГО «Українська федерація вчених»,

екс-міністр промисловості України.

Критика проекту — безпідставна

Ці та інші критичні зауваження коментує голова Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти, доктор філологічних наук, професор Сергій Квіт.

— Дуже цікаво, що ці звинувачення взагалі не відповідають дійсності. Аби переконатися в цьому, варто подивитися текст пропонованого Порядку оскарження рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня на сайті нашого агентства: http://naqa.gov.ua/2019/06/12/1943/, що зараз перебуває на громадському обговоренні. Там також розміщена таблиця з врахованими й відкинутими пропозиціями. Найвірогідніше, що ці звинувачення спираються на публікацію Тетяни Пархоменко в «Дзеркалі тижня» від 17 травня ц. р. «Науковий ступінь: відмінити не можна зберегти» https://dt.ua/SCIENCE/naukova-stupin-vidminiti-ne-mozhna-zberegti-311633_.html В ній авторка вводить в оману масову аудиторію, знаючи, що Національне агентство планувало вирішувати питання з проблемними дисертаціями в два етапи.

Спочатку ми хотіли затвердити документ, який давав би нам можливість одразу перебрати від Міністерства освіти і науки (МОН) відповідальність за скарги на захисти дисертацій, що відбувалися у поточному, 2019-му, році, а потім прийняти другий документ, який би стосувався всіх інших дисертацій, захищених раніше, оскільки він потребував більше зусиль і часу. Ми співпрацюємо як з вітчизняними експертами й активістами, так і з 12 зарубіжними експертами з Німеччини, Сполучених Штатів, Литви, Польщі, Канади. Відповідно, після публікації Тетяни Пархоменко Національне агентство не змогло перебрати на себе розгляд скарг за цьогорічні захисти дисертацій, оскільки наш документ був публічно дискредитований.

Треба розуміти, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти зараз створюється з «нуля» — ми маємо значні права й обов’язки, виписані в законодавстві, але зможемо їх реалізовувати, лише спираючись на відповідні підзаконні акти. Нещодавно ми проводили спеціальну прес-конференцію в Українському кризовому медіа-центрі, де звітували за перші 100 днів роботи. Зрештою всі напрацьовані документи, в тому числі ті, що зараз перебувають на погодженні в органах державної влади, можна знайти на сайті агентства.

Стосовно термінів оскарження рішень спеціалізованих вчених рад, через які пройшли захисти проблемних дисертацій, тобто таких, що містять різні порушення академічної доброчесності, у тому числі плагіат, можу сказати таке. Ми розділяємо дисертації та пов’язані з ними публікації в такий спосіб: до 1991 року, між 1991-м і 2014-м роками, між 2014-м і 2020-м роками — і всі інші, що лише будуть захищатися в майбутньому.

У радянський час Україна не мала юрисдикції над захистами дисертацій, а плагіат не був засобом будування кар’єри, як це сталося вже в часи незалежності. Поняття академічного плагіату й саме Нацагентство з’являються в українському законодавстві лише в 2014 році — в Законі «Про вищу освіту». Раніше плагіат не був легальним, однак він належав до законодавства про інтелектуальну власність. Тому ми маємо великі проблеми з розглядом подібних справ у судах, які досі взагалі не брали до уваги освітянське законодавство.

Варто почитати наш документ, щоб побачити, що мова не йде ні про яку амністію плагіаторам, однак наша реакція у взаємодії з МОН та подекуди з правоохоронними органами в різних випадках є відмінною. Але відповідальність, індивідуальна й інституційна, передбачена завжди. Також хотів би звернути увагу на передбачену в Порядку оскарження… можливість відмовитися від наукового ступеня тим особам, успішно захищені дисертаційні дослідження яких містять плагіат.

Від редакції. Боротьба з плагіатом та іншими порушеннями авторських прав — дуже серйозна проблема. Зараз проект Порядку скасування рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня розміщено на сайті Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти. Отож пропонуємо нашим читачам долучитися до його обговорення та висловити свої зауваження, в тому числі й у дописах у нашу газету. Найґрунтовніші з відгуків буде опубліковано.