Вигляд корпусів санаторію з «Калинового острова».

Тут дихається на повні груди: повітря, збагачене сосновим лісом, п’янким різноманіттям плантацій лікарських трав і квітів, змушує забути про мегаполіс. Тож не дивно, що половина відпочивальників — зі столиці та великих міст України.

Пані Ольга приїхала в «Червону калину» зі Львова. А з нею — дві доньки з трьома дітьми.

— Для дітей тут справжній рай: за погоди можна похлюпатися в озері, а увечері покататися на самокатах алеями дендропарку. Дуже люблять діти в міні-зоопарку поспостерігати за маленькими косулями, пташками, білочкою. Старшим приємно посидіти на лавках під соснами, насолодитися шумом лісу, співом пташок, а онуки тим часом малюють крейдою на асфальті, — розповідає львів’янка. — Не знаю, як кому, а ми відпочиваємо від міського гаму та суєти. Тут спокійно, затишно. До того ж принагідно приймаємо лікувальні процедури — у місті на це часу не вистачає. Та й люди тут гостинні. Приємно, що персонал вітається.

У міні-зоопарку оздоровниці є маленькі косулі.

Повний релакс отримує в санаторії й пенсіонерка із Сарненського району пані Галина. Каже, що п’ятеро її дітей оплатили відпочинок та оздоровлення, зробивши матері приємний сюрприз. А тим часом узяли на себе клопоти по господарству. Каже, що приймає кілька процедур, п’є мінералізовану воду, яка за вмістом схожа на миргородську. В оздоровниці їй подобається.

Не вперше приїздить у санаторій і науковець із Києва (на жаль, він не назвав свого прізвища). Любить посидіти і послухати шум водного плеса на «Калиновім острові», прогулятися дендропарком, що перед санаторієм, сосновим лісом. Каже, що після такого відпочинку почувається молодшим на десяток літ.

Дуже здивувалася, коли на лісовій доріжці зустріла сім’ю одеситів. Адже в них море, до якого рідко хто не прагне. А вони у відповідь: «Як вас приваблює море, так нас вабить ліс, поліська природа. Ви повинні цінувати таке чисте повітря, як тут, насолоджуватися ним. Ми його вдихаємо на повні груди».

У «Червону калину», де за роки її існування оздоровилося й відпочило більш як 130 тисяч осіб, приїздять не лише з усіх куточків України, а й з інших країн (нарахували 40), зокрема: з Ізраїлю, США, Польщі, Австралії, Нідерландів, Казахстану, Марокко...

Це свідчить про те, що перлина Полісся — санаторій «Червона калина» — гідно виконує свою функцію з оздоровлення людей. Здійснилася мрія головного лікаря оздоровчого закладу, заслуженого лікаря України Миколи Сивого (на знімку). Саме він свого часу наполіг на тому, щоб у цій чудовій місцині звести санаторій. До речі, М. Ю. Сивий — серед авторів проекту санаторію, який у 1994 році було удостоєно Першої державної премії з архітектури серед об’єктів будівництва України. І всі наступні роки з часу введення його в експлуатацію — він незмінний керівник «Червоної калини». Це саме той випадок, коли людина віддана своїй справі, живе нею, переймається всіма проблемами оздоровниці. Миколу Юрійовича цікавить думка та зауваження відпочивальників, які з кожним роком стають дедалі вибагливішими. Він приймає їх без жодної черги, зустрічається з ними щоп’ятниці. Раціональні пропозиції бере на замітку. А для розрядки головний лікар (колишній хірург, на рахунку якого понад 1100 операцій) «лікує» відпочивальників піснею, бо має ще й чудовий голос.

За всім цим комфортом, затишком — копітка праця персоналу, який теж має чимало проблем. Адже не обминуло санаторію подорожчання енергоносіїв (попри це, гаряча вода в номерах тут цілодобово, у той час як такої розкоші не можуть дозволити собі міста), продуктів, що, звичайно ж, здорожує послуги. Однак колектив оздоровниці робить усе можливе, щоб відпочинок у «Червоній калині» був по кишені співвітчизникам, яким нині теж живеться не солодко. Оскільки дедалі більше людей оплачують відпочинок власним коштом, тож очікують відповідного рівня надання послуг. Тут приводять до європейських стандартів номери, послуги. На території санаторію споруджено ще й котеджі «Шевченкова хата», «Блакитна лагуна» у вигляді корабля, «Будиночок на воді», «Апіцентр — медова хата» з окремими під’їздами, стоянками для автотранспорту. Загалом у «Червоній калині» в комплексі використовують для оздоровлення хороші умови для відпочинку, кваліфіковане лікування, а ще — природний чинник та чуйне й уважне ставлення до гостей оздоровниці.

Щодо медичних «фішок» санаторію, то це, звичайно, джерела природних мінеральних вод йодобромного походження, схожі за вмістом до чеських у Карлових Варах, та питні мінеральні хлоридно-натрієво-магнієві води на зразок миргородської, які широко застосовуються при лікуванні. Загалом же «Червона калина» спеціалізується на лікуванні основних захворювань кардіологічного, гастроентерологічного, неврологічного, опорно-рухового, пульмонологічного напрямів. Тут практикують майже 190 лікувальних методик традиційної і нетрадиційної медицини. У санаторії є все необхідне сучасне медичне обладнання, бальнеологічне відділення, екофітобар, басейн, тренажерний зал, будиночки бджолотерапії, соляна кімната тощо.

— З осені стартує програма очищення організму, а також музикотерапія, — розповідає завідувач відділу маркетингу Людмила Глінчук. — На алеї закоханих запроваджуємо терапію коханням на свіжому повітрі. Тут з 17:30 до 18:00 щодня звучатимуть пісні та вірші про кохання.

Щодо краєвидів, про які у своїх відгуках згадує чи не кожен відпочивальник, то частина їх справді первозданна, як, скажімо, сосновий ліс, а частина рукотворна — дендропарк площею 12,2 гектара, який має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення; фітосад, де, за підрахунками науковців, є 120 видів лікарських рослин. Тішать око відпочивальників також вишневий, горобиновий, бузковий, калиновий та магнолієвий сади, а окремо висаджені виноградна, сакурова, гінкгова, кленова алеї ваблять прохолодою і затишком.

До речі, для головного лікаря «Червоної калини» Миколи Сивого цей санаторій справді справа його життя. Він любить його так, як мати любить свою дитину. Тому не лише віддає роботі багато часу, а й присвятив перлині чимало своїх поезій і пісень. Оптиміст за вдачею, Микола Юрійович вірить у прекрасне майбутнє перлини Полісся і робить разом з колективом все можливе, щоб так і було.

Рівне.

Фото автора та Людмили ГЛІНЧУК.