Ілюстрація: «На Зламі» (Facebook).

В уяві постають дві плити, що розлізлися у різні напрямки, і ти не знаєш, чи збільшуватиметься далі цей розлом, чи зупиниться. Він стався в житті чи не кожної людини, якщо говорити про Україну загалом, і вже точно його переживає кожний житель Луганської та Донецької областей — від страху перед війною, від втрат чи кардинальної зміни свого життя. Власне, оці людські почуття, історії, сподівання і можна побачити на виставкових стендах, які розставлені у фойє Луганської обласної державної адміністрації. Ось такий комунікаційний продукт створила коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» за підтримки німецької організації «Громадська служба миру».

— Виставку можна назвати експериментом, оскільки ми намагалися створити простір, який би допоміг нам розповісти про страждання людей, пересічних громадян, що були втягнуті у збройне протистояння на сході України, — розповіла документатор громадянської ініціативи «Восток SOS» Наталія Каплун (на знімку). — Ми підбирали такі кольори, цитати, історії героїв, щоб вони переконували, як складно опинитися в ситуації, коли навколо тебе відбувається збройний конфлікт. Тому це протистояння ми спробували показати таким, як воно є, не апелюючи до якихось закликів, скажімо, брати зброю або посилювати ворожнечу. Ми хотіли розповісти саме про людські страждання, про те, що сторони конфлікту можуть, повинні докласти зусиль, щоб рівень страждань людей все ж таки знижувався. Ми не мали великих цілей. Наша мета — шукати, формувати мову, слова, образи, сполучення слів, завдяки яким можна створити спільний опис цієї великої трагедії на сході нашої країни. Бо якщо нічого не робити, нічого не шукати, не проговорювати цей біль, то він закладатиме «міни-пастки» у наше майбутнє.

Особисто для Наталії великих відкриттів не було, бо вона сама з Луганська, певною мірою є частиною історій персонажів. І хто знає, можливо, й вона б сказала ті слова, що і її герої, якби хтось посадив її перед камерою і почав розпитувати.

Виставка розповідає різні історії. Про жінку, яка нині живе в Станично-Луганському районі, бо розлучена зі своєю сім’єю, що мешкає з того боку Сіверського Дінця. На тому боці вона не бажана особа через те, що потрапила у список проукраїнських активістів.

Йдеться й про колишнього військовополоненого, який був залучений до примусових робіт в одному з міст Донбасу. Спочатку місцеве населення ставилося до бранців дещо вороже, але за два місяці відносини потеплішали, і коли полонених вели на обмін, місцеві купували їм цукерки, приносили в дорогу бутерброди.

На думку організаторів виставки, відсутність достовірної інформації про те, що відбувається на тимчасово окупованій території, дає можливість домінувати різним стереотипам. Насправді ж населення ОРЛО теж проходить досить важкі для себе етапи життя. Отже, спілкування між людьми може значно впливати на ситуацію.

Так, виставка примушує замислитись. Адже, правду кажучи, не всі знайомі, друзі й навіть родичі поділяють наші політичні уподобання. Ймовірно, потрібно знайти слова, які б дозволили спокійно розмірковувати над тим, що сталося. Не нав’язувати своїх думок, не пропагувати свою позицію. Просто разом подумати, як із цим жити далі.

Луганська область.

Фото автора.