У румунському селі Кривий (Репедя — на румунський лад) Марамуреського повіту відбувся ІІІ Міжнародний фольклорно-етнографічний фестиваль «Гуцули». На ньому побувала численна делегація представників Івано-Франківщини, зокрема Верховинського району.
Фестиваль проведено за ініціативи голови фонду «Союз гуцулів Румунії», що його очолює Василь Попович із села Кривого. Разом із тамтешнім сільським головою Іваном Миколайчуком, депутатом Марамуреського повіту Миколою Мишуликом та першим заступником керівника повіту Іваном Дору Дінкушем лобіюють інтереси української громади.
Марамуреський повіт межує із Верховинським районом. Розділені після Першої світової війни етнічні землі, де гуцули зберігають однакові традиції, мову. Є родинні зв’язки. Однак навіть пішохідного переходу досі нема. Хоча такі переходи є на межі з чисто румунськими селами.
«Очевидно, то було цілеспрямовано, щоб приглушити національну ідентичність, асимілювати закордонних українців у румунську культуру, а наших — у радянську. Минуло майже тридцять років від проголошення Української держави, а зрушень мало. Ми домовилися, що проведемо зустріч на україно-румунському кордоні (гора Копилаш) між керівництвом Марамуреського повіту та Івано-Франківської області, щоб таки влаштувати хоча би піший перехід», — акцентує учасник делегації голова Верховинської районної ради Іван Шкіндюк.
Виступи фольклорних колективів, інші фестивальні дійства — красиво, колоритно. Вразила служба Божа в тамтешній церкві українською мовою. Точніше — з домішками давньої гуцульської, яку тут зберегли, попри тиск колишньої румунської влади Чаушеску. «Там, у селах Кривий, Руське і Руська Поляна — ніби заморожена історія, збережені говірка, традиції. Пощастило побачити велику весільну процесію (на знімку). І то не фестивальне дійство, а справжня забава. Розмовляють по-нашому, і звичаї такі ж», — розповів Іван Шкіндюк.
Піший перехід мав би постати дорогою від села Ільці Верховинського району до прикордонних Зеленого, Шибеного. В ньому зацікавлені гуцули з обох боків.
У Марамуреському повіті до 32 тисяч етнічних українців. Є науковці з великої букви, які багато роблять для збереження гуцульської культури. Так само — громадські активісти, священики. До речі, румунський уряд забезпечує останніх зарплатою за умови, що частину служб вони ведуть державною мовою. Там дбають про національну ідею. Треба, щоб так само в нас на державному рівні виділяти гроші для підтримки діаспори. До слова, Верховинська районна рада оплачує місцевим священикам викладання релігії в місцевих школах. Адже духовенство працює з молоддю, пропагуючи засади християнської моралі.
Івано-Франківська область.
Фото надано Іваном ШКІНДЮКОМ.
