На знімку: мами загиблих Героїв Марія Шевченко і Наталія Семчук (зліва направо) з Івано-Франківська біля Стіни пам’яті на Михайлівській площі.

Фото  Георгія Лук’янчука.

Учора, у День пам’яті захисників України, Президент України Володимир Зеленський взяв участь у церемонії вшанування загиблих військових у російсько-українській війні. Вшанування тих, хто віддав своє життя у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави, відбулося біля будівлі Міністерства оборони України. Як повідомляє прес-служба глави держави, під час заходу було зачитано прізвища 223 військовослужбовців, які загинули цього дня у різні роки. Пам’ять кожного захисника вшанували ударом у дзвін і салютом із зброї Почесної варти. Президент поклав квіти до Пам’ятного дзвона. У Залі пам’яті військовослужбовці роти Почесної варти перегорнули сторінку Книги пам’яті, в якій зазначені імена загиблих захисників України на дату 29 серпня. Володимир Зеленський поклав квіти біля Книги пам’яті.

У центрі столиці, на Михайлівській площі, де на стіні Михайлівського Золотоверхого собору розміщено приблизно дві тисячі портретів загиблих добробатівців та військовослужбовців ЗСУ, протягом дня тривали заходи, присвячені Дню пам’яті Героїв Іловайської битви. Вклонитися подвигу захисників прийшли їхні батьки, діти, дружини, друзі з різних регіонів країни. До Стіни пам’яті лягають оберемки червоних гвоздик і букети соняхів, що стали символом Іловайської битви, у якій за офіційними даними загинуло 366 українських військових і правоохоронців, 429 було поранено, 128 потрапило у полон, 158 вважаються зниклими безвісти.

Наприкінці серпня 2014 року українські військові потрапили в оточення під Іловайськом. За словами генерала армії Віктора Муженка, який очолював Генеральний штаб ЗСУ з липня 2014-го по 21 травня 2019 р., президент РФ Володимир Путін виступив з ініціативою щодо «зеленого коридору» та дав гарантії виходу оточених. Порушивши домовленості та закони війни, регулярні частини збройних сил Росії, що вторглися до України, обстріляли коридор, яким виходили українській бійці. На виставці документальних фотографій, зроблених тими днями Маркіяном Лисейком, Олександром Глядєловим, Максом Левіним і Максом Дондюком, — фронтовий серпень до розстрілу і після. Із світлин дивляться ті, хто пішов дорогою смерті. Подолати її під прицільним вогнем підступного «старшого брата» вдалося не всім — у полях серед соняшників залишилися підбиті танки, спалені автомобілі медичної допомоги, на яких евакуйовували поранених, тіла розстріляних і поранених. Їх вороги безжально добивали.

Із фото на стіні чистими очима ангелів дивляться на нас Максим Пошедін, Слава Макаренко, Юрій Матущак, Олексій Горай, Павло Мазур, Гордій Кіктенко, Дмитро Пилипенко, Олександр Сивий, Андрій Шевчук, Олег Вовченко, Ігор Герасимчук, Антон Цедік, для яких дорога з Іловайська стала останньою у житті.

Цього дня, 29 серпня, з року в рік на Михайлівській збираються родичі тих, хто загинув і в інших точках Донбасу. Наталія Семчук і Марія Шевченко, які приїхали з Івано-Франківська, втратили своїх синів Андрія Прошака і Тараса Шевченка під Дебальцевим і під Гранітним, неподалік Волновахи.

Андрій Прошак, студент-заочник технічного університету нафти і газу, служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, загинув 31 січня 2015 року, не доживши до свого 25-ліття.

— Наші сини не ховалися, а пішли захищати свою країну за християнським законом, — каже Наталія Семчук. — Мій єдиний син загинув, щоб ми могли жити. Був як сонячний промінчик, хотів жити, навчатися. Міг би створити сім’ю. Може, хтось не розуміє, але якби не наші діти, наші вороги були б і в Києві, і в Івано-Франківську, і на Закарпатті.

Важко даються слова і Марії Шевченко.

— У мене вже немає життя, — каже вона. — Після втрати сина, у якого залишилося двоє маленьких діток, синок та донечка, ми забували слова, імена, ми вчилися заново жити. Минуло чотири роки, а сліз не меншає. На Донбасі й далі гинуть бійці. Кожна втрачена дитина, як наша рідна.

Жінки розповідають, що в Івано-Франківську створена міська Спілка сімей загиблих на російсько-українській війні.

— Ми допомагаємо один одному, підтримуємо, — каже пані Наталія. — Ось разом, 33 осіб із області та семеро з міста, приїхали у Київ, щоб вшанувати наших дітей.

На прощання вона простягає вервичку з синьо-жовтих намистин. Каже, такі роблять мами і вдови загиблих і роздають їх, щоб люди завжди пам’ятали про ціну миру в їхніх селах і містах.

Тим часом

Меморіальні заходи з ушанування пам’яті захисників України відбулися практично в усіх містах та селах країни.

Сумує з усією країною і Львів, передає журналіст Олена КОВАЛЬСЬКА. На фасаді Ратуші з’явився банер «Іловайськ. 2014. Вічна слава Героям». На Личаківському кладовищі вшанували пам’ять захисників України, що загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. 

В Ужгороді скорботні заходи були зосереджені переважно на Пагорбі Слави, інформує наш власкор Василь НИТКА. 

У Запоріжжі меморіальний мітинг відбувся на Алеї захисників. На честь полеглих Героїв пролунав і військовий салют. 

Вл. інф.