Світ стрімко змінюється, проте життя доводить: вічними у ньому залишаються не лише Віра, Надія, Любов, а й Бібліотеки. У багатьох випадках морального здичавіння суспільства, яке відбувається під пресом урбанізації, книгозбірні все ж не зраджують своєму прадавньому принципу і залишаються осередками добра, пізнання, мудрості.
Саме ці принципи самовіданно сповідують у своїй роботі берегині нашої столичної бібліотеки імені Новікова-Прибоя (ЦБС Солом’янського району) Ірина Якуніна, Катерина Предченко, Ірина Цимбал. Призабуте слово «інтелігенція» — це про них. Вони багато знають, багато розуміють, багато роблять для людей, які приходять до них у книгозбірню. При тому вважають це закономірністю. Бо такий у них стан душі: бути для людей і серед людей. І це важливо читачам. Тож доволі часто, як те вже знаю, дорослі, юні й зовсім малеча з великим бажанням поспішають у бібліотеку найперше на теплий вогник щирості і доброти цих жінок. Так, насамперед не за книгою (хай уже вибачить нам тут вічне друковане слово), а просто до хороших, людяних бібліотекарів. З ними і про життя поговориш, і поради отримаєш, і оптимізму собі додаси. Відчуття при цьому — ти свій серед своїх, тебе розуміють, ти не зайвий і у повазі. І тобі при цьому відкривають безмежні шляхи до пізнання цікавими виставками, зустрічами із яскравими особистостями та безліччю інших організаційно-культурних заходів, яких тут завжди доволі. Лише май бажання долучитись до них...
Прийшов за книжками, журналами? Ось вони — на всі забаганки й аж до стелі. Якось аж дивно: стільки всього ми загубили, долаючи з «кравчучками», пустими обіцянками і чиновницькою байдужістю тернові шляхи до незалежності України, а ось бібліотеці якимось чином вдалося зберегти поважні фонди книжок, розширювати їх списки новими виданнями. Отже, місцева влада не заважала, підтримувала і підтримує, та й бібліотекарі знали і знають тут свою справу. Тож подяка тим, хто за збереження, примноження і стабільність та непорушність полиць із книжками. Власне — за всю бібліотечну діяльність.
Чи так буде і надалі? Хотілося б, щоб було. Водночас цілком зрозуміло, що в роботі бібліотек постійно були і будуть зміни. Комп’ютери вже забрали у своє віртуальне нутро чимало потенційних читачів бібліотек. І далі забирають. Але «ретро», тобто прагнення багатьох людей читати не з екрана, а саме «живу», справжню книжку, вже чітко окреслене, помітне. Бо це дуже приємно: тримати у руках книжку, гортати її сторінки. Багатьом цього хочеться. Можливо, це також один із тих способів сучасної людини відгородити себе книжкою хоча б на деякий час від напруги сучасності, буденних турбот та й... усього світу, який нині надто швидкий і досить часто меркантильно-бізнесовий, жорстокий і непривітний. А тут — узяв до рук книжку, і ти вже на іншій планеті життя та дійсності, в інших ситуаціях, сюжетах. Серед інших людей та й навіть іншої погоди. Варто, приміром, попросити: «Мені Конан Дойла, будь ласка...» І ось уже диво трапилося: Велика Британія, дощ, сутінки, парасолька, Шерлок Холмс... І зовсім інше століття.
Але повернемось у наше сьогодення. Звичайно ж, допускаю: бібліотеки з часом у багатьох випадках можуть стати подібними до банківських терміналів-банкоматів: ввів код, натиснув потрібні клавіші — й модерна техніка одразу видала тобі потрібну книжку чи журнал. В «натурі» або на диску... Це якщо тобі набрид комп’ютер... Проте все ж хочеться сподіватися, що навіть і за таких умов приміщення бібліотек з їх мегафондами найрізноманітніших видань, відданими справі бібліотекарями також будуть мати великий попит. Хоча б тому, що БІБЛІОТЕКА, така, як нині є, це свого роду жива людина: хороша, добра, романтична і прагматична, високоосвічена і мудра. Тож зберігаймо і оберігаймо. Для себе і для всіх. Хто як може. Бо людина має йти до людини. Навіть якщо на календарі буде інше тисячоліття.
Із професійним вас святом, бібліотекарі! Натхнення вам та оптимізму, фізичного гарту і духовної нескореності, надійних буднів та хороших вихідних, вірності й примноження читачів, а ще прихильності Небес у збереженні безцінних українських бібліотек, де ви — берегині.
З повагою
читачка бібліотеки імені Новікова-Прибоя Галина ПРИХОДЬКО.
Фото надано автором.
