За 100 мандатів «сенаторів» – так називають депутатів верхньої палати, боротимуться 278 зареєстрованих кандидатів – в середньому три претенденти на один мандат, які обиратимуться в мажоритарних округах. Натомість до Сейму зареєструвалось у різних партійних списках 5112 кандидатів, які претендуватимуть на 460 місць, тобто за одне змагатимуться в середньому 11 претендентів.

«Рулить» метод Д’Онта

Але тут ситуація не така проста, як у випадку Сенату, бо ключове значення має кількість голосів, отриманих кожною прохідною партією, та кількість виборчих комітетів загально-польських партій, які «зайдуть» до парламенту, подолавши 5-відсотковий бар’єр (у випадку коаліцій він становить 8 відсотків. – Авт.), які є основними для розподілу мандатів за пропорційного представництва. Його називають методом Д’Онта, а суть полягає у тому, що кількість голосів, отриману кожним партійним списком у виборчому окрузі, ділять послідовно на 1,2,3,4 і т. д. до цифри, що відповідає кількості списків: місця розподіляються послідовно, одне за іншим у кілька кроків, а на кожному кроці чергове місце присуджується тій партії, яка володіє найбільшою квотою. При розподілі місць методом Д’Ондта представництво партій приблизно пропорційне поданим за них голосам, однак округлення, що використовується в методі, дає перевагу більшим партіям. Але це математика. До неї варто додати, що голосуватимуть поляки в 41 окрузі по країні за відкритими партійними списками, тобто до Сейму пройде не просто кількість кандидатів, пропорційна результату партії, а ті кандидати з партійних списків, котрі набрали найбільше голосів, незалежно від їхнього місця у списку.

Чотири чи п’ять прохідних партій?

Останні опитування, проведені Фондом «IBRiS», засвідчують незмінну за весь час тривання передвиборної кампанії перевагу правлячої партії «Право і справедливість» (ПіС), даючи їй від 44,3% (253 мандати) і самостійну більшість, необхідну для формування уряду. На другому місці, з майже удвічі меншою підтримкою – 23,4% (137 мандатів), Громадянська коаліція у складі партій «Громадянська платформа», «Сучасна», «Польська ініціатива» та «Зелених». На третє місце несподівано вирвались «Ліві» – спільний «фронт» партій «Союз демократичних лівих сил», «Весна» та «»Лівиця разом», яким готові віддати свої голоси 12% поляків (в перерахунку на мандати – це 50). На четвертому місці – «Польська коаліція» (Польська селянська партія та партія «Кукіз’» з рівнем підтримки 5,9%, що дало б їй у Сеймі нового скликання 19 мандатів. Один мандат гарантовано отримає (згідно з положеннями чинного законодавства) німецька меншина. За іншим сценарієм, який «малює соціологія», виборчий бар’єр може подолати також «Конфедерація» – коаліція партій правого напряму та євроскептиків, яку було створено напередодні виборів до Європарламенту, а в липні перереєстровано як федеративну політичну партію «Конфедерація свобода і незалежність», що однозначне з «урізанням» умовного пирога з мандатами для трьох згадуваних вище фаворитів цьогорічних парламентських перегонів.

За прогнозами, явка буде досить висока – 58% опитаних збираються взяти участь у голосуванні (50,9% – «точно так», і 7,1% – «радше так»), натомість 40,6% поляків не приховують, що «проголосують ногами», тобто не підуть до виборчих урн (22,2% – «точно ні», 18,4% – «радше ні»). Прикметно, що тих, хто не визначився («не знаю/важко сказати»), лише 1,4% респондентів.

«Мирослава Керик – українка до Сейму»…

Не можна оминути увагою факту, що, окрім кандидатів від українців-автохтонів (Мирона Сича і Ксенії Довгань-Доманської), у списках «Громадянської коаліції» з’явилася кандидат, яка репрезентує тих українців, котрі прибули до Польщі у 90-х роках минулого та на початку нинішнього століття. По Варшавському (який одночасно є і закордонним) виборчому округу балотується українка, випускниця історичного факультету Львівського університету, яка приїхала на навчання в аспірантурі й ось уже 17 років живе у Польщі, з яких понад 10 відома як українська активістка, голова громадської організації Фонд «Наш вибір», котра допомагає українцям в Польщі в питаннях легалізації, інформування, інтегрування і т.п.

Мирослава Керик вірить у свій шанс потрапити до Сейму, кандидатку не лякає 38-ме місце в списку (із 40. – Авт.) у її виборчому окрузі, адже голосування відбувається за відкритими списками, і «моє місце – 38 чи 15 – не має значення», – наголошує вона в коментарі «Голосу України».

Свою згоду на балотування пояснює просто: «На сьогодні українці ніяк не представлені польському політикумі, в польській владі, зокрема, у Сеймі. Про наші клопоти чують і говорять тільки на рівні експертів і неурядових організацій. Політики досі не бачили в нас інтересу, як наслідок – провідні партії у своїх програмах просто не враховують проблем українців у Польщі. Тож я хотіла б стати представницею української громади в польському політикумі, делегатом нової української діаспори – перш за все тих українців, котрі проживають у Польщі вже багато років, мають польське громадянство, платять податки, купують товари і послуги, вносять вклад в польську економіку і суспільство. Також хотіла б захищати інтереси тих українців, які живуть і працюють, але не мають права голосу, не є громадянами Польщі, проте теж роблять вклад в економіку, платять податки та соціальні відрахування».

На запитання щодо пріоритетів, які бачить для своєї роботи в разі обрання, називає такі:

По-перше, спрощення процедури легалізації нелегальних трудових мігрантів та полегшення процедури доступу до ринку праці – «доступ до ринку праці в Польщі простий, але процес легалізації довготривалий і забюрократизований».

По-друге, розробка міграційної політики з урахуванням балансу між економічною доцільністю, безпекою держави та інтересами людей, які їдуть працювати до Польщі: «Маємо порушувати питання, щоб до мігрантів ставилися з повагою. З другого боку, враховувати інтереси економіки і безпеки Польщі. Вона потребує робочих рук, зокрема з України, і це важливо для зростання економіки. Приплив нових трудових мігрантів спричиняє також до більшого культурного різноманіття, а захист їхніх прав сприяє привабливості Польщі як країни для трудової міграції».

По-третє, опрацювання інтеграційної політики: «Польська держава має допомагати новоприбулим вивчати польську мову, проводити ознайомчі курси з того, як функціонують державні установи, працювати також із приймаючою стороною, пояснюючи, хто такі іноземці, що вони привносять в польську економіку й суспільство, щоби не було ксенофобії, конфліктів. Дотепер такі ініціативи завершувались на стадії проектів».

У своїй кампанії Мирослава орієнтується не лише на українців, а й на поляків, «котрі вважають, що Польща має бути відкритою та толерантною країною, в якій шанують права меншин та їх підтримують, адже це показник демократичності, відкритості суспільства, цивілізованості. Повага до меншин – ознака цивілізованості країни. В Польщі, а особливо у Варшаві, таких людей багато».

P.S. Коли верстався номер, група «Badania.pro» опублікувала останній перед оголошенням виборчої тиші прогноз, який базується на статистичній моделі (спеціальному алгоритмі аналізу всіх дотеперішніх парламентських виборів у Польщі), в основі якої багаторічний порівняльний аналіз результатів опитувань провідних центрів дослідження громадської думки та на підставі результатів, отримуваних політичними партіями по кожному із 41 виборчого округу до Сейму. Він такий: 0,6% не вистачає до подолання 50відсоткового бар’єра «Конфедерації», на останньому (четвертому місці) – «Польська коаліція» (6,2% – 13 мандатів), на третьому – «Ліві» (13,4% – 55 мандатів), на другому «Громадянська коаліція» (28,7% – 144 мандати). Незаперечним переможцем виходить ПіС із 46,5%, що в перерахунку на мандати дає 247 «штиків» у Сеймі – на 16 мандатів більше, ніж потрібно для самостійного перебування у владі, але 29 мандатів не вистачає для самостійного подолання президентського вето і 60 мандатів – до конституційної більшості. На нього варто звернути увагу, оскільки точність попередніх сягала 96% (у випадку цьогорічних виборів до Європарламенту) та 92% (у випадку виборів до Сейму в 20015 році). На перевірку точності цього прогнозу чекати залишилось недовго.