Фото Reuters.

Вони дають можливість нинішній партії влади керувати країною в наступні чотири роки, але ситуація правлячої партії буде менш комфортною порівняно з попереднім періодом перебування при владі (2015–2019 рр.). Явка була досить високою – до урн прийшли 61,74% виборців. У Сеймі дев’ятого скликання працюватимуть п’ять угруповань, натомість у Сенаті десятого скликання буде представлено чотири політичні сили.

Прогнози стосовно перемоги правлячої партії «Право і справедливість» (ПіС) справдилися, правда, з дещо нижчими показником підтримки – 43,59% (замість прогнозованих від 44,3 до 46,5%) та кількістю здобутих мандатів – 235 (від 247 до 253), тобто рівно стільки, скільки мала мандатів на початку роботи Сейму попереднього скликання у 2015 році. На такий результат партії переможниці вплинула не лише мобілізація прихильників її основного конкурента Громадянської коаліції (ГК) (у складі партій «Громадянська платформа», «.Сучасна», «Польська ініціатива» та «Зелених»), яка, попри отриманий досить високий відсотковий результат – 27,4% і, як прогнозували соціологи, друге місце в парламентських перегонах, матиме лише 134 мандати (замість очікуваних від 137 до 144). Не помилялись політологи також щодо третього переможця на подіумі виборчого марафону – ним сталі «Ліві» (у складі партій «Союз демократичних лівих сил», «Весна» та «Лівиця разом»), які отримали свої 12,6% (за прогнозу від 12% до 13,4%), що в перерахунку на депутатські мандати дало їм 49 «штиків». Четверте прохідне місце посіла «Польська коаліція» (Польська селянська партія та партія «Кукіз’») з непрогнозованим жодним соціологічним центром рівнем підтримки – 8,55% (від 5,9% до 6,2%), що дало їй реальних 30 (замість передбачуваних 19) мандатів. Уже це вплинуло на зменшення кількості мандатів, розподіл яких відбувається за описуваним нами в попередньому номері методом Д’Онта, для головних політичних сил – ПіС та ГК. Проте найбільший вплив на кінцевий «мандатний візерунок» новообраної нижньої палати парламенту мало те, що став реальністю другий із «мальованих соціологією» як ймовірний сценаріїв: політсила правого та євроскептичного спрямування з підозрою в проросійських симпатіях – «Конфедерація», яка, за всіма прогнозами, балансувала на межі «виборчого порога» (так у польській мові називають виборчий бар’єр) і не бралася до уваги в прогнозних розрахунках розподілу мандатів, «взяла» 6,81% і «забрала» 11 мандатів. Один мандат гарантовано (згідно з положеннями чинного законодавства) отримала німецька меншина.

Тобто, в кінцевому підсумку, ПіС залишається при владі, проте, як зауважують політологи, «з меншим комфортом правління», бо має (принаймні на старті) лише на 4 мандати більше, ніж необхідно для самостійного утримування влади, але 41 мандата партії влади не вистачає для самостійного подолання президентського вето і 72 мандатів – до конституційної більшості.

Проте це не найбільша проблема. Клопітливою для партії влади, яка в попередньому скликанні Сейму нерідко вдавалася до ухвалювання законодавчих актів в «експрес-темпі», маючи безапеляційну підтримку, необхідну для цього, є проблема з більшістю у верхній палаті парламенту. Цього разу партія влади отримала в Сенаті 48 мандатів із 100, тобто в арифметичній меншості. Але перемога її конкурентів не стане пірровою, виключно за умови, якщо спільну мову знайдуть представники «більшості» –Громадянська коаліція (43 мандати), «Польська коаліція» (3 мандати), «Ліві» (2 мандати) та 4 «незалежні» сенатори, котрі не позиціонували себе як представники котроїсь із політичних сил, але, за даними політологів, одна з них більш тяжіє до ПіС, а три – до ГК, що дає співвідношення 49 (партія влади) до 51 (опозиція). За неофіційними даними, вже кажуть про те, що кандидатом на посаду маршалка Сенату має стати Богдан Борусевич – діяч антикомуністичної опозиції 70–80-х років ХХ століття, один із лідерів «Солідарності» та сенатор з багаторічним стажем (починаючи з 2005-го). Говорячи про необхідність співпраці в Сенаті опозиційних до партії влади сил, Богдан Здроєвський підкреслив: «Важливо, щоб ніхто не продався». Натомість у партії влади задекларували: якщо хтось, хто став сенатором від опозиції, «дійде висновку, що варто працювати для Польщі з біло-червоною командою ПіС, то його ніхто палицею не проганятиме».

Місія спостерігачів ОБСЄ, яка до 22 жовтня працюватиме в Польщі у зв’язку з проведенням парламентських виборів, дала «хорошу оцінку організації процесу виборів та роботи виборчої адміністрації», яку визнано «професійною та прозорою», а «негайна публікація результатів голосування забезпечила транспарентність виборчого процесу». Однак членам місії не сподобалася «упередженість засобів масової інформації, зокрема державних», яка «ускладнювала виборцям прийняття зваженого рішення до дня виборів на основі наявної інформації». Серйозне занепокоєння в демократичному суспільстві викликає також «використання дискримінаційного наративу провідними політиками країни», застерігають представники місії. «Загалом середовище передвиборної кампанії було високо поляризованим, a її негативний характер наростав. Посили учасників кампанії містили націоналістичні та гомофобічні елементи, викликаючи у виборців почуття небезпеки», – зауважив посол Ян Петерсен, керівник Місії спостереження за виборами Бюро демократичних інститутів i прав людини ОБСЄ.