Тетяна Вєтрова демонструє вишиті кузьмівцями речі.

Сорок кілометрів і два райони — приблизно таку відстань потрібно подолати, щоб дістатися до села, яке цьогоріч відзначило своє 390-річчя.

Здавна Кузьмівка, що в Сарненському районі на Рівненщині, немов балансувала на межі. Заснована містечком, Казимирка (колишня назва) стала селом, мала і костел, і церкву. Тут живуть терплячі, щирі люди, яким судилося бути прикладом толерантності, адже сільське кладовище вмістило і православні хрести на могилах, і реформаторські плити з лаконічними надписами, і католицькі, побиті часом і людською байдужістю надгробки.

У селі проживають 759 осіб, функціонують школа, ФАП, дитячий садок, клуб, бібліотека. Сполучення з іншими населеними пунктами доволі непогане. Попри це частина мешканців полишила ці життєдайні краї через безробіття.

Відтепер у школі — інклюзивний клас, а бібліотеці бракує Інтернету

Учнівська родина Кузьмівської ЗОШ І—ІІ ступенів поповнилася шістьома першокласниками. А загалом школу (разом із філією у селі Волоша) відвідують 84 дитини. Вже сім років навчальний заклад, який намагається відповідати всім сучасним освітнім вимогам, очолює Тетяна Вєтрова, яка розповіла про цьогорічні нововведення: «Інклюзивний клас — це те, що справді нове у школі. У нас є восьмикласниця з особливими освітніми потребами. Раніше вона була на індивідуальному навчанні, а нині переходить у звичайний клас».

Тетяна Вєтрова провела детальну екскурсію територією навчального закладу, яка буяє осінніми квітами, показала оновлені за літній період класні кімнати, літературно-етнографічний музей, що розмістили в приміщенні старої школи. Перша його світлиця присвячена життю та творчості Олександра Купріна, який проживав у Кузьмівці (тоді Казимирці) наприкінці ХІХ століття. Завдяки йому предки нинішніх жителів села увічнені у повісті «Олеся». Адже прототипами героїв твору стали місцеві люди, а описані події, як згодом зізнався письменник, відбувалися з ним насправді. Наступна — етнографічна — про історію Кузьмівки, рідного краю. Всі експонати збирали власними силами, багато віддавали люди. У створенні та функціонуванні цього музею велика заслуга всього педагогічного колективу, а особливо Поліни Оліфер, яка плекає його з першого дня заснування у 1990-му.

Завідувачка Кузьмівської публічно-шкільної бібліотеки Неля Тарасюк каже, що літератури в книгозбірні вистачає, зокрема й сучасних популярних авторів, аби було бажання читати. Є і постійні відвідувачі, які бувають у бібліотеці частенько. А от комп’ютера й Інтернету бракує. Хоча доступом до мережі обіцяли забезпечити ще кілька років тому.

Цікаво, що сільські діти не сидять постійно у гаджетах, як міські, а віддають перевагу живому спілкуванню, проводять час на свіжому повітрі, як першокласник Денис Волошин, який після уроків прибіг на пасовище підсобити родичу Анатолію Жигадлу пасти корів.

Затишний «Пролісок»

У місцевий дитсадок потрапили саме після тихої години. Діти гралися.

Завідувачка дитячого садочка «Пролісок», а за сумісництвом вихователь Наталія Волошина керує закладом вісім років. ДНЗ побудований у 1983-му, але яскраво розмальовані стіни вдало приховують вік уже не нової будівлі. Завідувачка пояснює, що намагаються щороку оновити приміщення, проводять хоча б косметичні ремонти. Цьогоріч облаштували нову пісочницю, яка має вигляд кораблика на майданчику.

Нині тут функціонують дві групи, які відвідують дітки з Кузьмівки. Раніше, розповідає Наталія Волошина, були також із Волоші, але нині звідти немає чим доїхати. Дошкільний навчальний заклад може прийняти більше малюків, а от показники народжуваності в селі доволі низькі.

«Наша ОТГ маленька, а надії на неї великі»

30 червня 2019 року згідно з постановою ЦВК Кузьмівська сільська рада ввійшла до Степанської ОТГ Сарненського району. Тож нині утворився Кузьмівський старостинський округ, а на посаді в. о. сільського старости — Валентина Волошина.

Уже не один рік Світлана Левчук працює тут землевпорядником. Тож у неї запитали про зміни після об’єднання. «Наша ОТГ маленька, а надії на неї великі. Тепер тут старостинський округ. Але особливих змін у роботі не відбулось. Людей найбільше цікавить і тривожить, чи не доведеться їхати десь далеко по довідки. Ні, не треба. Все, що робили, робимо і далі на місці», — пояснює пані Світлана.

Жінка не приховує, що, як і кожне село, Кузьмівка має проблеми. Одна з них — нестача робочих місць. Гостро стоїть проблема доїзду в село Яблунька, адже туди не ходить транспорт.

Сарни. 

Фото Василя СОСЮКА.